РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/3914/2012Головуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

РІШЕННЯ

"20" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСокола В.С.,

СуддівКуриленка О.С., Онищенко Т.С.,

При секретаріУрденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Євпаторійського міського суду АРК від 10 березня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2009 р. ОСОБА_6, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань по поверненню позики, звернувся до суду із зазначеним вище позовом, просив стягнути з відповідача 442800 грн. за договором позики від 19 квітня 2007 р., 166 439, 66 грн. індексу інфляції, 19 725, 83 грн. 3% річних за період прострочення, а всього 628 965, 49 грн.

Заочним рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 10 березня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 442800 грн. за договором позики, 166 439, 66 грн. індексу інфляції, 19 725, 83 грн. 3% річних за період прострочення, 1700 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 630695, 49 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує на неврахування судом наданого письмового доказу - договору позики на суму 300 000 грн., тоді як стягнуто судом іншу суму та того, що сума інфляції порахована двічі.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_8 просив скаргу задовольнити за її доводами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, з чим колегія суддів повністю погодитись не може, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для такого висновку.

Так, відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 6 ЦК України передбачене право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Встановлено, що сторони 19 квітня 2007 р. уклали договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 529.

Згідно п. 1 ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_7 прийняв гроші в сумі 300 000 грн. Пунктом 3 передбачено, що в разі девальвації протягом строку дії договору національної грошової одиниці України ОСОБА_7 зобов'язується повернути суму грошей у гривнях еквівалентну 60 000 доларам США за офіційним курсом Національного Банку України.

З огляду на вище зазначене, сторони договором передбачили, що в разі певної обставини позичальник повертає еквівалентну 60 000 доларам США суму, що не протирічить ст.ст. 6, 1046 ЦК України.

Разом з тим, при загальній правильній позиції суду поза його увагою залишилось те, що інфляція може нараховуватись на передані у національній валюті гроші.

А фактично сторони погодились з тим, що в разі певної події, а саме девальвації гривні (і з чим сторони не спорять), поверненню підлягають 60 000 доларів США.

Таким чином, в порядку п. 4 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення суду в частині стягнення 166 439, 66 грн. індексу інфляції підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові в частині стягнення суми індексу інфляції.

В решті оскаржуване рішення суду колегія суддів залишає без змін, оскільки в цій частині рішення являється законним і обґрунтованим.

Із розміром стягнутої суми позики - 442800 грн., що саме являється еквівалентом 60 000 доларів США, сторони не спорять,

А сума в 19 725, 83 грн. являється відповідальністю позичальника (боржника) за порушення грошового зобов'язання, яка передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України. Розмір відповідальності в частині правильності нарахування апелянт не спростовує і не надає інший розрахунок.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи скарги в частині оскарження висновку про стягнення суми позики і 19 725, 83 грн., як відповідальності позичальника (боржника) за порушення грошового зобов'язання, необґрунтованими з огляду на вище зазначене, апелянт в порядку статей 27, 60 ЦПК України не надав належних доказів на спростування оскаржуваних висновків суду в цій частині, тому в порядку статті 308 ЦПК України колегія суддів рішення суду першої інстанції в цій частині залишає без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 314, 316, 324, 325 ЦПК

України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Заочне рішення Євпаторійського міського суду АРК від 10 березня 2009 року в частині стягнення 166 439, 66 грн. індексу інфляції скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові в частині вимог про стягнення суми індексу інфляції.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.