ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" червня 2008 р. | Справа № 5/38-08-1437 |
За позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, м. Одеса.
до відповідача: Окремої військово-будівельної дільниці №212 Прикордонних військ України, м. Одеса.
Про стягнення 4 609, 08 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Піщемуха Н. В., за довіреністю.
від відповідача: не з’явився.
Суть спору: Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Окремої військово-будівельної дільниці №212 Прикордонних військ України заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 4 609, 08 грн.
Відповідач у засідання суду не з’явився відзив на позов не надав та не довів до суду зворотне позовним вимогам позивача. Дослідивши матеріали справи суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Між комунальним підприємством „Одесатеплокомуненерго” правонаступником якого є комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” та відповідачем по справі Окремою військово-будівельною дільницею №212 Прикордонних військ України був укладений договір з додатками про постачання теплової енергії в гарячій воді № 5-496 від 14.09.2001 року.
За умовами укладеного договору, позивач зобов’язався відпускати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних відповідачу обсягах, а відповідач сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами у терміни передбачені договорами.
У відповідності з пунктом 10.1 договору, договір було укладено на строк до 31.08.2002 року і він набрав чинності з моменту підписання. У пункті 10.4. вказаного договору сторони по справі погодились про те, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. У матеріалах справи відсутні будь-які заяви або листи однієї з сторін за договором про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов’язковим для виконання сторонами.
Під час судового розгляду справи встановлено, що згідно договірних зобов’язань позивач відпускав відповідачу теплову енергію. Як видно з наданого позивачем розрахунку у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 4 609, 08 грн. Вказана заборгованість виникла станом на 31.07.2006 року за період з 01.12.2003 року по 01.05.2004 року.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В процесі розгляду справи з боку відповідача до суду не було надано жодного документального доказу який би підтвердив належне виконання своїх зобов’язань за договором, або доказу сплати наявного боргу.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4 609, 08 грн. є цілком підтвердженими документальними доказами наявними в матеріалах справи та такими що підлягають задоволенню.
Проте, в процесі розгляду справи судом було встановлено пропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення боргу у розмірі 4 609, 08 грн. З огляду на встановлені обставини суд вважає за необхідне зазначити наступне. У відповідності з п. 6 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки, як встановлено судом, трирічний строк позовної давності сплинув у травні 2007 року суд вважає що при розгляді даної справи слід застосовувати норми Цивільного кодексу України. У відповідності зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Пунктом 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З матеріалів справи видно, що право на позов у позивача виникло ще у травні 2004 року, а з відповідним позовом позивач звернувся до суду 09.04.2008 року. У відповідності з пунктами 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Проте, під час розгляду справи до суду не надходило жодної заяви про застосування строку позовної давності, а тому у суду відсутні підстави для її застосування за власною ініціативою.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Окремої військово-будівельної дільниці №212 Прикордонних військ України, код 14321423 (65013, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 96), р/р 26009301510028 у ПІБ м. Одеси, МФО 328135 на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, код 34674102 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1Б), р/р 26035002189001 в ВАТ КБ „Надра”, МФО 328975, суму основного боргу за спожиту теплову енергію у сумі 4 609 (чотири тисячі шістсот дев’ять) грн. 08 коп., державного мита 102 (сто дві) грн., 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 19.06.2008 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.