ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
19.06.2008 | Справа №2-15/4343-2008 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластпайп» (76008, м. Івано-Франківськ, вул.. Галицька, 201, ідентифікаційний код 34084523)
До відповідача Приватного підприємства «Технопласт плюс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735)
Про стягнення 247815,50 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Мельник А.В., довіреність б/н від 30.01.2008 р., у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластпайп» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Технопласт плюс» про стягнення 247815,50 грн.,
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого йому товару за договором № 009/07-ТД на поставку товару від 26.03.2007 р. на суму 247815,50 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластпайп» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
13.05.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 354529,51 грн., в тому числі: 247815,50 грн. основного боргу, 38046,50 грн. пені, 6669,96 грн. 3% річних, 61997,55 грн. інфляційні втрати.
Судом вказана заява була прийнята до розгляду.
У судовому засіданні представником позивача надане клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким просить суд прийняти відмову у стягненні пені в розмірі 38046,50 грн., просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 247815,50 грн., суму 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.08.2007 р. по 19.06.2008 р..
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити частково, прийняти зміну позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В частині стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.08.2007 р. по 19.06.2008 р. суд залишає заяву без задоволення оскільки позивачем не надано необхідного розрахунку позовних вимог в цій частині.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластпайп» з 26.03.2007 р. здійснювалися поставки товару (поліетиленові труби) на адресу Приватного підприємства «Технопласт плюс», що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними. (а.с. 11-37), а також податковими накладними. (а.с. 91-107)
Відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, засвідчені відтиском печатки, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 11-37)
Всього позивачем було поставлено товару на загальну суму 1347815,50 грн.
Позивачем у виконання свого зобов’язання щодо оплати отриманого товару було сплачено 1100000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку позивача. (а.с. 88-90)
Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість отриманого товару в повному обсязі, чим самим порушені зобов’язання, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластпайп» з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Чинним законодавством України не передбачена обов’язкова форма договору як єдиного письмового документу.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару.
Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.
Так, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)
Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.
Отже, судом всановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластпайп» виконав своє зустрічне зобов’язання щодо поставки товару.
Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не виконав свого зустрічного зобов’язання щодо оплати товару в повному обсязі, що і стало приводом для звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу в примусовому порядку.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивачем були дотримані вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України шляхом направлення на адресу відповідача претензії за вих.. № 510 від 20.07.2007 р., реєстр рекомендованих листів від 27.07.2007 р.
Проте зазначена претензія була залишена відповідачем без оплати.
Таким чином, відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості.
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 247815,50 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Технопласт плюс» заборгованості у розмірі 247815,50 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 61997,55 грн. інфляційних втрат та 6669,96 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов’язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Проте, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача підлягає зменшенню з огляду на наступне.
Позивачем інфляційні втрати згідно заяви від 13.05.2008 р. нараховані за період з 09.06.2007 р. по 31.03.2008 р., в той час, як період прострочення повинен обчислюватися у відповідності до вимог частини 2 статті 530 Господарського процесуального кодексу України з 04.08.2008 р. (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги)
Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Приватного підприємства «Технопласт плюс» за період з 04.08.2007 р. по 31.03.2008 р. становить 49476,20 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача підлягає зменшенню з огляду на наступне.
Позивачем 3% нараховані за період з 09.06.2007 р. по 31.03.2008 р., в той час, як період прострочення повинен обчислюватися у відповідності до вимог частини 2 статті 530 Господарського процесуального кодексу України з 04.08.2007 р. (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги)
Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 5175,37 грн. за період з 04.08.2007 р. по 31.03.2008 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Приватного підприємства «Технопласт плюс».
У судовому засіданні представник позивача надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 38046,50 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.
Суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 38046,50 грн. пені, оскільки це не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пункту 4 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Технопласт плюс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластпайп» (76008, м. Івано-Франківськ, вул.. Галицька, 201, ідентифікаційний код 34084523, р/р 26006000435 в Івано-Франківській філії КБ «Західінкомбанк» МФО 336967) 247815,50 грн. основного боргу, 49476,20 грн. інфляційних втрат, 5175,37 грн. річних, 3024,67 грн. державного мита та 100,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 38046,50 грн. пені провадження у справі припинити.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.