ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
12.06.2008 | Справа №2-15/140-2008 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЄДРПОУ 00131400)
До відповідача Комунального підприємства «Житловик-3» (97401, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. 9 Травня, 47, код ЄДРПОУ 32513266)
Про стягнення 125808,67 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Бойко Д.П., довіреність № 007-Д від 03.01.2008 р., у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Комунального підприємства «Житловик-3» про стягнення 125808,67 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати наданих позивачем послуг, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 111723,54 грн., що і стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1816,51 грн., 3% річних у розмірі 1529,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 10739,22 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що сума заборгованості Комунального підприємства «Житловик-3» перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» безпідставно збільшена.
15.05.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли заперечення позивача на відзив КП «Житловик-3», в яких первісні позовні вимоги були підтримані в повному обсязі.
02.06.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли пояснення позивача до позовної заяви , в якій було зазначено, що період, за який стягується заборгованість становить з 15.05.2007 р. по 01.11.2007 р.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.
Строк розгляду справи був продовжений за згодою сторін згідно зі статтю 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
04.12.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) (позивач) в особі Євпаторійського РЕМ та Комунальним підприємством «Житловик-3» (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 1133 з додатковими угодами та Додатками. (а.с.10-17)
Згідно з розділом 1 Договору в редакції Додаткової угоди від 04.12.2003 р. Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 564 кВт, а Споживач сплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього Договору та додатків до Договору, які є його невід’ємними частинами.
Згідно преамбули до розділу 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією.
Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатків № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».
Так, пунктом 5 Додатку № 4.2 до Договору сторони визначили дату оплати до 26 числа кожного місяця.
На виконання умов договору Енергопостачальною організацією надавалися послуги з постачання електроенергії.
Проте, відповідач не виконав свої обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії по виставлених рахунках за період з 15.05.2007 р. по 01.11.2007 р., в результаті чого за ним склалася заборгованість за надані послуги у розмірі 111723,54 грн., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати спожитої електричної енергії, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 1133 від 04.12.2003 р., через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по рахунках за період 15.05.2007 р. по 01.11.2007 р. у розмірі 111723,54 грн. підлягають задоволенню.
Щодо здійснених оплат Комунальним підприємством «Житловик-3» згідно з представленими виписками банку, то суд повідомляє наступне.
Згідно з пунктом 6.5 Правил користування електричною енергією від 31.06.1996 р. № 28 зі змінами від 22.11.2006 р. № 1497 у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. (в даному випадку, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України сторони не представили суду доказів укладання відповідного графіку).
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Таким чином, оскільки у платіжних документах у реквізиті «призначення платежу» відповідачем не було вказано період, за який була здійснена оплата, ці платежі були правомірно віднесені ВАТ «Крименерго» в рахунок погашення заборгованості з давнішим терміном її виникнення.
Так, матеріали справи свідчать, що за період з 01.05.2007 р. по 31.10.2007 р. Комунальним підприємством «Житловик-3» здійснено оплату за спожиту електричну енергію на загальну суму 103512,00 грн.
Оскільки в призначенні платежу відсутнє посилання відповідача на конкретний період, або рахунок за який здійснюється платіж, суд вважає правомірним дії відповідача по зарахуванню вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла до 01.05.2007 р.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 10739,22 грн. та 3% річних у розмірі 1529,40 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства «Житловик-3» інфляційних витрат у розмірі 10739,22 грн. за період з 15 травня 2007 р. по 31 жовтня 2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства «Житловик-3» 3% річних у розмірі 1529,40 грн. за період з 15.05.2007 р. по 31.10.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 1816,51 грн. за період з 15.05.2007 р. по 31.10.2007 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 Договору, з порушенням строків, визначених Додатком № 4.1, № 4.2 «Порядок розрахунків», Споживач зобовязаний оплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1816,51 грн. за період з 15.05.2007 р. по 31.10.2007 р. судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи заяву позивача про зміну розміру позовних вимог.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Житловик-3» (97401, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. 9 Травня, 47, код ЄДРПОУ 32513266) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЄДРПОУ 00131400, р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» МФО 324805) 111723,54 грн. заборгованості, 1816,51 грн. пені, 1529,40 грн. річних, 10739,22 грн. інфляційних втрат,
3. Стягнути з Комунального підприємства «Житловик-3» (97401, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. 9 Травня, 47, код ЄДРПОУ 32513266) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЄДРПОУ 00131400, р/р 26007301320163 у філії КЦО ПИБ м. Сімферополь МФО 324430) 1258,09 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.