Справа № 1-1737/11

В И Р О К

іменем України

21 червня 2012 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Овсеп'ян Т.В.

при секретарі Болбот К.Ю.

за участю прокурора Гошовської Ю.В., Ковальова А.В.

захисника ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Конотопа Сумської області, громадянки України, циганки, з неповною середньою освітою, не заміжньої, маючої 3-х неповнолітніх дітей, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, а саме: вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.12.2009 р. за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі; вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2011 р. за ч.2 ст.185 КК України до 4 місяців арешту, звільнена з місця позбавлення волі 06.05.2011 р. по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Суми, громадянина України, цигана, з початковою середньою освітою, не одруженого, не працюючого, без реєстрації, без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого, а саме: вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.09.1988 р. за ч.3 ст.117, 44 КК України / в ред.1960р./ до 3 р. позбавлення волі; вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.06.1993 р. за ч.2 ст.229-6 КК України /в ред.1960р./ до 1 р. 6 міс. позбавлення волі; вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.10.1995р. за ч.1 ст.196-1, ч.2 ст.229-6, 42 КК України /в ред.1960 р./ до 2-х р. позбавлення волі; вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2000 р. за ч.2 ст.144, 14 КК України / в ред.1960р./ до 5 р. позбавлення волі, ухвалою Сумського апеляційного суду від 20.04.2000 р. вирок змінено, виключено ст.14 КК України, ч.2 ст.144 перекваліфіковано на ч.2 ст.141 КК України / в ред.1960р./, врешті без змін; вироком Ковпаківського районного суду м. Суми за ст.395 КК України /в ред.2001р./ до 1 місяця арешту; вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.12.2008 р. за ч.2 ст.186, 69 КК України /в ред.2001р./ до 2-х років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 13.02.2010 р. по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4, та ОСОБА_3, 20 липня 2011 року приблизно об 11 годині 15 хвилин, знаходячись у надземному переході по вул. Старовокзальна, 23 в м. Києві, помітили раніше незнайому ОСОБА_5, після чого вступили в злочинну змову, направлену на незаконне заволодіння майном останньої. Реалізуючи свій злочиннийумисел, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_5, непомітно для останньої розстебнули блискавку у її сумці, та повторно викрали чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_5, а саме: мобільний телефон «Нокіа 5130», вартістю 1100 гривень, який знаходився в шкіряному чохлі, вартістю 60 гривень, в телефоні знаходилася сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», номер абонента НОМЕР_1, вартістю 30 гривень, на балансовому рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 40 гривень, а всього майно на загальну суму 1230 гривень. Після того, як ОСОБА_2 га ОСОБА_3, утримуючи викрадене у потерпілої майно, намагались піти з місця вчинення злочину, але були помічені потерпілою ОСОБА_5, яка зажадала від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути викрадене у неї майно. Однак, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, усвідомлюючи те, що їх злочинні дії перестали носити таємний характер, утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення злочину зникли та розпорядились ним на власний розсуд, але невдовзі були затримані працівниками міліції.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2, згідно пред'явленого обвинувачення винною себе не визнала, суду показала, що 20 липня 2011 року вона разом з ОСОБА_3 знаходились на території центрального залізничного вокзалу в м. Києві. Потім ОСОБА_3 присів на лавку, а вона пішки направилася в надземний перехід, розташований біля АДРЕСА_1. Перебуваючи у вищевказаному переході, біля одного з торгових кіосків вона помітила раніше невідому їй жінку на плечі якої знаходилася сумка. В подальшому, вона помітила в сумці мобільний телефон та вирішила ним заволодіти. Пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, вона заволоділа даним мобільним телефоном та направилася до ОСОБА_3, якому показала викрадений мобільний телефон та повідомила, що його знайшла. Потім з вищевказаного мобільного телефону вона викинула сім картку. Однак в подальшому вони разом з ОСОБА_3 були затримані працівниками міліції, які доставили їх до відділу міліції для подальшого розбору.

Стверджує, що грабіж не вчиняла, а скоїла крадіжку, в якій визнає свою вину, просить врахувати її стан здоров'я, наявність 3-х дітей та суворо не карати.

Допитана в стадії досудового слідства як підозрювана ОСОБА_2 вину не визнавала та пояснювала, що 19.07.2011 р. разом з ОСОБА_3 приїхала з Конотопу для зустрічі з його сестрою, з якою гуляли до ранку 20.07.2011 р. Потім сестра поїхала додому, а їм сказала чекати на неї, після чого вона з ОСОБА_3 залишились на залізничному вокзалі в Києві її чекати та сиділи на зупинці громадського транспорту. Біля 11 години вони помітили біля зупинки мобільний телефон, який лежав на асфальтному покритті в розібраному вигляді, марку якого вона не знає. Вона сказала ОСОБА_3, що даний телефон необхідно підняти, щоб подзвонити його сестрі, дізнатись, коли вона приїде. Після чого, вона підняла телефон, побачила, що сім-картка в ньому відсутня, і послала ОСОБА_3 попросити у когось з людей сім-картку. Після цього до них підійшли працівники міліції та їх затримали. /Т.1 а.с.106-107/

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 згідно пред'явленого обвинувачення свою вину не визнав в повному обсязі та пояснив, що 20 липня 2011 року він разом з ОСОБА_2 знаходились на території центрального залізничного вокзалу в м. Києві. Потім він присів на лавку, а ОСОБА_2 пішки направилась в надземний перехід, розташований біля АДРЕСА_1 з метою придбати квас. Після цього, ОСОБА_2 повернулася до нього приблизно через 20 хвилин та показала мобільний телефон і повідомила, що його знайшла. Потім вони почали розглядати мобільний телефон, і при цьому ОСОБА_2 викинула сім картку. В подальшому, він разом з ОСОБА_2 були затримані працівниками міліції, які доставили їх до відділу міліції для подальшого розбору.

Протягом судового слідства свою вину не визнавав в повному обсязі, заперечував будь-яку причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, потім в доповненнях змінив своє ставлення та визнав вину у заздалегідь необіцяному приховуванні злочину за ст.396 КК України, та пояснив, що він відразу ж здогадався, що телефон ОСОБА_2 викрала.

В стадії досудового слідства під час допиту як підозрюваний ОСОБА_3 вину не визнав та зазначав, що мобільний телефон вони з ОСОБА_2 знайшли 20.07.2011 р. біля зупинки громадського транспорту на центральному залізничному вокзалі в м. Києві, потім до них підійшли працівники міліції та їх затримали. /Т.1 а.с.49-51/

Незважаючи на невизнання вини підсудними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно, їх винність доведена сукупністю інших зібраних по справі доказів, а саме:

- показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5, яка пояснила, що 20 липня 2011 року приблизно об 11 годині 20 хвилин вона перебувала у надземному переході біля АДРЕСА_1 підійшла до торгового стенду та роздивлялась чоловічий одяг. Також бачила поруч незнайомих чоловіка та жінку, які поводились підозріло. Потім вона відчула невеликий поштовх, через незначний проміжок часу подивилась на свою сумку та побачила, що на сумці відчинена металева блискавка. В подальшому, вона перевірила сумку та виявила відсутність мобільного телефону «Нокіа 5130». Тоді вона швидко оглянулася та побачила, що раніше невідомі чоловік та жінка швидким кроком направились від неї в бік станції Київського метрополітену «Вокзальна». При цьому вона почала кричати «Віддайте телефон», однак вони не реагували. Потім її крик почули працівники міліції, які були цивільному одязі, та які невдовзі затримали невідомих, які викрали її мобільний телефон. При цьому категорично стверджує, що бачила саме чоловіка і жінку, але їх обличчя не бачила. Претензій до підсудних не має, в зв'язку з поверненням їй викраденого майна;

- показаннями допитаного в судовому засіданні як свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 20 липня 2011 року він разом з помічниками оперуповноваженого ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приблизно об 11 годині 15 хвилин проходили по шляхопроводу від вул. Старовокзальної в м. Києві в напрямку Залізничного вокзалу. В цей час він почув жіночий крик, щось нібито «Віддай телефон». Тоді він озирнувся на вказаний крик та побачив раніше незнайомих чоловіка та жінку. При цьому жінка передала чоловікові мобільний телефон, а той відкрив задню панель вказаного мобільного телефонна, від'єднав акумулятор, вийняв сім-картку та передав її жінці, яка одразу переломала вказану сім картку навпіл. Після цього він разом з іншими працівниками міліції підійшли до вищевказаних чоловіка і жінки та відрекомендувались. Почувши, що вони є працівниками міліції, чоловік відразу кинув на підлогу мобільний телефон, який тримав у руках, а жінка при цьому кинула на підлогу поламану сім-картку. На запитання, чому вони викинули вказані предмети, чоловік та жінка відповіли, що вони злякались, а телефон вони знайшли. Тоді він підняв з підлоги вказаний мобільний телефон «Нокіа 5130»та поламану сім картку «Київстар». У цей час до них підбігла раніше незнайома жінка, як згодом йому стало відомо ОСОБА_5 та повідомила, що у неї щойно викрали мобільний телефон. Тоді він продемонстрував їй мобільний телефон, який підняв з підлоги і ОСОБА_5 заявила, що це її мобільний телефон. Після цього ним були затримані вищевказані чоловік та жінка, які перед цим тримали вищевказаний телефон в руках. Як згодом стало відомо їх прізвища ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Після цього він разом з іншими працівниками міліції, потерпілою ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пройшли до приміщення ТВМ-1 Шевченківського РУ по вул. Старовокзальній, 12 в м. Києві, де в нього в присутності понятих було вилучено мобільний телефон «Нокіа 5130»та поламану сім картку мобільного оператора «Київстар». які викинули на підлогу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що було складено протокол;

- показаннями допитаного в судовому засіданні як свідка ОСОБА_8, який пояснив, що 20.07.2011 р. близько 11 год. вони разом з іншими працівниками міліції знаходились на відпрацюванні території, так він був з ОСОБА_7, ОСОБА_6 и ОСОБА_9. При цьому вони йшли з боку вул. Старовокзальної в напрямку залізничного вокзалу, через надземний перехід, та почули крик жінки «Стійте!», вони обернулись та побачили як йшли підсудні, та як жінка передавала чоловіку мобільний телефон. Він з іншими працівниками міліції підійшли до них, представились, потім підійшла потерпіла, та він з ОСОБА_9 відвели її трохи в бік, а ОСОБА_7 и ОСОБА_6 розмовляли з затриманими. Потім було з'ясовано, що саме ці чоловік та жінка викрали телефон у потерпілої, після чого вони всі пішли до приміщення ТВМ-1 для подальшого розбору;

- показаннями допитаного в судовому засіданні як свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 20.07.2011 р. він разом з помічниками оперуповноваженого ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приблизно об 11 годині 15 хвилин проходили по шляхопроводу від вул. Старовокзальної в м. Києві в напрямку Залізничного вокзалу. В цей час він почув жіночий крик, щось нібито «Віддай телефон». Тоді він озирнувся на вказаний крик та побачив раніше незнайомих чоловіка та жінку. При цьому жінка передала чоловікові мобільний телефон, а той відкрив задню панель вказаного мобільного телефонна, від'єднав акумулятор, вийняв сім-картку та передав її жінці, яка одразу переломала її навпіл. Після цього він разом з іншими працівниками міліції підійшли до вказаних чоловіка і жінки та представились. Почувши, що вони є працівниками міліції, чоловік відразу кинув на підлогу мобільний телефон, який тримав у руках, а жінка при цьому кинула на підлогу поламану сім-картку. Чоловік та жінка відповіли, що телефон вони знайшли, а викинули його тому, що вони злякались. Тоді ОСОБА_6 підняв з підлоги вказаний мобільний телефон «Нокіа 5130»та поламану сім картку «Київстар». У цей час до них підбігла раніше незнайома жінка, як згодом йому стало відомо ОСОБА_5 та повідомила, що у неї щойно викрали мобільний телефон. Тоді ОСОБА_6 показав їй мобільний телефон, який підняв з підлоги і ОСОБА_5 заявила, що це її мобільний телефон. Після цього ними були затримані вищевказані чоловік та жінка. Як згодом стало відомо їх прізвища ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Після цього він разом з іншими працівниками міліції, потерпілою ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пройшли до приміщення ТВМ-1 Шевченківського РУ по вул. Старовокзальній, 12 в м. Києві;

- показаннями допитаного в судовому засіданні як свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 20.07.2011 р. він разом з помічниками оперуповноваженого ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приблизно об 11 годині 15 хвилин йшли по шляхопроводу від вул. Старовокзальної в м. Києві в напрямку Залізничного вокзалу. В цей час він почув жіночий крик, щось нібито «Стійте, віддай телефон». Тоді він озирнувся на вказаний крик та на невеликій відстанів від себе побачив раніше незнайомих чоловіка та жінку. При цьому бачив, як жінка передала чоловікові мобільний телефон, а той відкрив задню панель вказаного мобільного телефонна, вийняв сім-картку та передав її жінці, яка одразу переломала її. Після цього він разом з іншими працівниками міліції підійшли до вказаних чоловіка і жінки та представились. Почувши, що вони є працівниками міліції, чоловік відразу кинув на підлогу мобільний телефон, який тримав у руках, а жінка при цьому кинула на підлогу поламану сім-картку. Чоловік та жінка відповіли, що телефон вони знайшли, а викинули його тому, що їх злякались. Тоді ОСОБА_6 підняв з підлоги вказаний мобільний телефон «Нокіа 5130»та поламану сім картку «Київстар». У цей час до них підбігла раніше незнайома жінка, як згодом йому стало відомо ОСОБА_5 та повідомила, що у неї щойно викрали мобільний телефон. Тоді ОСОБА_6 показав їй мобільний телефон, який підняв з підлоги і ОСОБА_5 заявила, що це її мобільний телефон. Після цього ними були затримані вищевказані чоловік та жінка. Як згодом стало відомо їх прізвища ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Після цього він разом з іншими працівниками міліції, потерпілою ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пройшли до приміщення ТВМ-1 Шевченківського РУ по вул. Старовокзальній, 12 в м. Києві;

- показаннями допитаних в судовому засіданні як свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які підтвердили, що були понятими 20 липня 2011 року під час проведення вилучення мобільного телефону в приміщенні ТВМ-1 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.

Також винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується письмовими доказами по справі, а саме:

- даними протоколу очної ставки від 20 липня 2011р., між підозрюваним ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_6 підтвердив раніше дані показання, а ОСОБА_3 зазначав, що мобільний телефон вони знайшли разом з ОСОБА_2; /Т.1 а.с.63-66/

- даними протоколу очної ставки від 20.07.2011 р., проведеної між свідком ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3, в ході якої ОСОБА_7 підтвердив раніше ним дані показання; /Т.1 а.с.67-70/

- даними протоколу очної ставки від 20.07.2011 р., проведеної між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваною ОСОБА_2, в ході якої ОСОБА_5 підтвердила раніше нею дані показання; /Т.1 а.с.117-118/

- даними протоколу очної ставки від 20.07.2011 р., проведеної між свідком ОСОБА_6 та підозрюваною ОСОБА_2, в ході якої ОСОБА_6 підтвердив раніше дані ним показання; /Т.1 а.с.119-121/

- даними протоколу очної ставки від 20.07.2011 р., проведеної між свідком ОСОБА_7 та підозрюваною ОСОБА_2, в ході якої ОСОБА_7 підтвердив раніше ним дані показання; /Т.1 а.с.122-124/

- даними протоколу огляду та вилучення від 20 липня 2011, згідно якого у ОСОБА_6 було вилучено мобільний телефон «Нокіа 5130», сім-картка мобільного оператора та чохол; /Т.1 а.с.14/

- речовими доказами: мобільним телефоном «Нокіа 5130», шкіряним чохлом, сім карткою мобільного оператора номер абонемента НОМЕР_1.

Оскільки показання потерпілої та свідків є логічними й послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами та доказами по справі, суд вважає їх правдивими та кладе в основу обвинувального вироку. Підстав для обмови підсудних у потерпілої та свідків немає, оскільки як підсудні, так і потерпіла, свідки вказали, що до події злочину знайомі між собою не були і ніяких неприязних стосунків у них не існувало.

Вивчивши та дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в умисних діях, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно, і кваліфікує їх дії за ч.2 ст.186 КК України.

Суд дає критичну оцінку показанням підсудних, оскільки вони неодноразово протягом як досудового, так і судового слідства змінювали свої показання щодо вчинення злочину, невизнання в судовому засіданні вини підсудними суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєний злочин, оскільки їх винність підтверджується зібраними в стадії досудового слідства доказами, які ретельно перевірені в стадії судового слідства та яким судом дана належна оцінка.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи міститься постанова помічника прокурора Шевченківського району м. Києва ОСОБА_13 від 14.09.2011 р., винесена за результатами перевірки заяви ОСОБА_3 про застосування до нього заходів фізичного та психологічного впливу під час затримання та досудового слідства з боку працівників міліції. Факти, вказані в заяві ОСОБА_3, не знайшли свого підтвердження під час перевірки. Інших доводів за усними скаргами підсудний суду не надав.

При призначенні підсудним виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, характер та ступінь участі підсудних в його скоєнні, конкретні обставини справи, відношення до вчиненого, дані про особу кожного з підсудних, думку потерпілої, якій викрадене майно повернуто.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_2 судом враховується те, що вона раніше неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не стала та через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі після відбуття покарання за попередній злочин, знов вчинила корисливий злочин, що свідчить про її стійку антисоціальну поведінку, офіційно не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «хронічний алкоголізм», має місце проживання, характеризується посередньо, має 3-х неповнолітніх дітей, має тяжкий стан здоров'я, а саме: хворіє на хронічний гепатит з переходом в цироз печінки та ін.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання підсудної ОСОБА_2, судом не встановлено.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 судом враховуються дані про його особу, який раніше неодноразово судимий за вчинення, в тому числі й корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знов вчинив корисливий злочин, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку, офіційно не працює, не одружений, без постійного місця проживання, характеризується посередньо.

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, попередження вчинення ними нових злочинів призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України.

Цивільний позов не пред'явлений.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити покарання у виді 4 /чотирьох/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити покарання у виді 4 /чотирьох/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін -тримання під вартою в СІЗО Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обчислювати з 20 липня 2011 року.

Речовий доказ по справі:

- мобільний телефон марки "Нокіа 5130", сім-картку «Київстар», шкіряний чохол - повернути власнику ОСОБА_5 /Т.1 а.с.23-24/

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через Шевченківський районний суд учасниками процесу, засудженими - в той же строк з дня отримання копії вироку.

С у д д я