Справа № 2-449/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Савицького О.А.

при секретарі Савенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Будматеріали» про поновлення на роботі, зобов'язання допустити до виконання трудових обов'язків керівника та передати атрибути підприємства,

в с т а н о в и в:

05.10.2006 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Будматеріали»про поновлення на роботі. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджував, що працював на посаді голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»з 20 серпня 1998 року до 28 листопада 2002 року, коли рішенням позачергових загальних зборів ВАТ «Завод «Будматеріали»на посаду голови правління було обрано його дружину -ОСОБА_2. Пізніше позивачеві стало відомо, що зазначені рішення позачергових загальних зборів ВАТ «Завод «Будматеріали»від 28.11.2002 року визнані недійсними рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 15 грудня 2005 року, яке набрало законної сили. Отже, на думку позивача, його звільнення також було незаконним, а тому, він підлягає поновленню на роботі на посаді голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали».

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 19.03.2007 року у задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.09.2007 року зазначене рішення було залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 -без задоволення.

27.01.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19.03.2007 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2009 року заяву ОСОБА_1 було задоволено, рішення суду від 19.03.2007 року в цій справі -скасовано, а справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю просили суд їх задовольнити, поновити позивача на роботі на посаді голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»з моменту звільнення, а також зобов'язати відповідача допустити його до виконання трудових обов'язків керівника і передати атрибути підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не доведеними належними і допустимими доказами. Зокрема представник відповідача посилається на те, що позивач ніколи не перебував у трудових стосунках із ВАТ «Завод «Будматеріали», а тому, ніколи не звільнявся з будь-якої посади, із заявою до товариства про прийняття на роботу не звертався, наказ на підприємстві про призначення ОСОБА_1 на будь-яку посаду ніколи не видавався, свою трудову книжку позивач підприємству не надавав, записи до неї відповідачем також не вносилися, робоче місце позивачеві не надавалося, до виконання будь-яких обов'язків він не допускався, робочий час на нього не табелювався. Також представник відповідача наголосив, що ВАТ «Завод «Будматеріали»ніколи не нараховувало та не сплачувало позивачеві заробітну плату, відтак внески до соціальних фондів та пенсійного фонду, а також податки з заробітної плати позивача не утримувалися та не сплачувалися. Крім того, відсутні законні рішення вищого органу управління господарського товариства про обрання позивача на посаду голови правління цього товариства. Крім того представником відповідача зроблено заяву про пропуск позивачем спеціального строку позовної давності.

Вислухавши пояснення позивача його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази зібрані в матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні його вимог з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Завод «Будматеріали»від 20.08.1998 р. (а.с. 5-15) було вирішено призначити на посаду голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»ОСОБА_1 Згідно з положеннями пункту «г»ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»(в ред. станом на 20.08.1998 р.) до компетенції загальних зборів належить: обрання та відкликання членів виконавчого органу. Відтак голову правління ВАТ «Завод «Будматеріали»могло бути призначено (обрано) на посаду лише на підставі рішення відповідного колегіального органу (загальних зборів) товариства.

Рішеннями Корольовського районного суду міста Житомира від 15 січня 2007 року та від 06 червня 2007 року рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Завод «Будматеріали»від 20.08.1998 р. визнані недійсними з моменту їх прийняття. Зазначені рішення суду набрали законної сили.

Разом із цим, рішеннями позачергових загальних зборів відповідача від 28.11.2002 р. (а.с. 68) та 07.02.2003 р. (Т.-1 а.с. 63-67) на посаду голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»обрано ОСОБА_2. Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 15 грудня 2005 року (а.с. 16-18) зазначені рішення загальних зборів товариства визнано недійсними. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 15 червня 2006 року (а.с. 19-20) рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 15 грудня 2005 року залишено без змін. При дослідженні судом рішень загальних зборів ВАТ «Завод «Будматеріали»від 28.11.2002 р. (Протокол №2, а.с. 68) та від 07.02.2003 р. (Протокол №1, а.с. 63-67) встановлено, що Протокол №2 від 28.11.2002 р. підписано головою загальних зборів ОСОБА_1 та секретарем зборів ОСОБА_2., їхні підписи посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Протокол №1 від 07.02.2003 р. підписано головою зборів ОСОБА_2. та у ньому містяться відомості про голосування з питань порядку денного позивача -ОСОБА_1 При цьому в обох протоколах позивача визначено не як голову правління ВАТ «Завод «Будматеріали», а як акціонера товариства. До того ж питання щодо усунення ОСОБА_1 з посади голови правління (звільнення) до порядку денного жодних зі згаданих зборів не включено.

На переконання позивача, визнання судом недійсними рішень загальних зборів товариства, на підставі яких припинено його повноваження тягне за собою його поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вичерпний перелік підстав припинення трудового договору передбачений ст. 36 КЗпП України.

У справах про звільнення згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Представник відповідача наполягає на тому, що позивач пропустив місячний термін встановлений законом на звернення до суду, подавши відповідну заяву.

В судовому засіданні сторона позивача в своїх поясненнях зазначали, що пов'язують сам факт звільнення ОСОБА_1 з рішеннями позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ „Завод „Будматеріали" від 28 листопада 2002 року та 07 лютого 2003 року. Незаконний характер звільнення позивач та його представник пов'язують з визнанням 15 грудня 2005 року Корольовським районним судом м.Житомира рішень цих зборів недійсними.

На час розгляду справи судом, позивач копію наказу про звільнення та трудову книжку не отримав, що не заперечується стороною відповідача, про рішення від 15 грудня 2005 року Корольовського районного суду м.Житомира, яке вступило в законну силу, позивачу стало відомо тільки 29.08.2006 року, тому суд вважає, що позивачем строк звернення до суду пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим поновлює його.

У відповідності до положень ст. 24 КЗпП України та п. 9 Положення «Про порядок укладання контрактів при прийнятті (прийманні) на роботу працівників», що затверджене Постановою Кабінету міністрів України №170 від 19.03.1994 р., контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття працівника на робот з дня, встановленого в контракті. Разом із цим, наказ ВАТ «Завод «Будматеріали»про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду голови правління позивачем судові не надано. При цьому відповідач стверджує про відсутність такого наказу взагалі, оскільки протягом часу з 1998 року до 2003 р. цю посаду обіймала інша особа, а відтак позивач не міг бути на неї призначений.

У відповідності з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З копії книги реєстрації наказів по кадрах ВАТ «Завод «Будматеріали»(а.с. 113-114), відомості про видання наказу щодо прийняття позивача на роботу у зазначеній книзі відсутні. Також у період з 1998 року до 2003 року у книзі реєстрації наказів по кадрах відсутні відомості про видання наказу про звільнення позивача.

Крім того, судом досліджено відомість присвоєння ідентифікаційних номерів працівникам відповідача (а.с. 122), в якій відсутнє прізвище позивача. Виходячи з досліджених в судовому засіданні книг по нарахуванні заробітної плати працівникам ВАТ «Завод «Будматеріали»за 1998-2003 року (Т.-1 а.с. 100-107), заробітна плата ОСОБА_1 на зазначеному підприємстві не нараховувалася та не сплачувалася. У книзі обліку руху трудових книжок за період з 1995 року до 2006 року (Т.-1 а.с. 100-112) записи про надходження до ВАТ «Завод «Будматеріали»трудової книжки позивача відсутні.

З довідок форми 8ДР (Т.-1 а.с. 123-140) вбачається, що виплати ОСОБА_1 за період з 1998 року до 2003 року будь-яких доходів відповідачем не здійснювалося, а тому утримання податків з таких доходів також не відбувалося. У пенсійному персоніфікованому обліку товариства позивач також не був зареєстрований.

Крім того, всі досліджені судом документи бухгалтерської, податкової, статистичної звітності, листування тощо ВАТ «Завод «Будматеріали»підписані головою правління ВАТ «Завод «Будматеріали» Мокрицьким П.С. або в період його відсутності -виконуючим обов'язки Кривошеєнко Л.С. на підставі відповідних наказів про тимчасове покладення виконання обов'язків керівника підприємства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Пленум ВСУ у своїй Постанові №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення в цивільній справі» зазначив, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Крім того, вказав, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Виходячи з наведеної позиції Пленуму ВСУ, суд оцінює надані позивачем на підтвердження своїх вимог докази у сукупності з іншими матеріалами справи та виходячи зі свого внутрішнього переконання, а саме: копії листів на ім'я ОСОБА_1 підписані в.о. голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»Мокрицьким П.С. (Т.-1а.с. 88-92, 97-98), а також копії виданих ОСОБА_1 як головою правління відповідача наказів (Т.-1 а.с. 93-34). Суд доходить висновку про неналежність зазначених копій листів та наказів, як доказів, оскільки їхнє походження невідоме, самі по собі вони жодним чином не свідчать про наявність у позивача трудових стосунків з ВАТ «Завод «Будматеріали», достеменно та переконливо спростовуються всіма іншими дослідженими судом доказами, належність яких не викликає сумніву.

Також судом досліджено надану позивачем копію ухвали Господарського суду Житомирської області від 19.11.2002 р. в справі №1/95 «Б»про банкрутство ВАТ «Завод «Будматеріали», в резолютивній частині якої зазначено «припинити повноваження голови правління ВАТ «Будматеріали»- ОСОБА_1 та в.о. голови правління ВАТ «Будматеріали»Кривошеєнко Л.С.»(а.с. 95). Досліджуючи цей доказ, суд установив таке: ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.09.2002 р. за заявою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції порушено провадження у справі №1/95 «Б»про банкрутство ВАТ «Завод «Будматеріали», розпорядником майна боржника призначено Макаренко Л.О. Ухвалою того ж суду від 19.11.2002 р. припинено повноваження голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»ОСОБА_1 та в.о. голови правління -Кривошеєнко Л.С. Виконання обов'язків керівника ВАТ «Завод «Будматеріали»тимчасово покладено на розпорядника майна боржника -Макаренко Л.О. Разом із цим ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.07.2007 р. у справі №1/95 «Б»виправлено допущену господарським судом описку в ухвалі від 19.11.2002 р. у цій справі та виключено з мотивувальної частини та пункту першого резолютивної частини посилання на припинення повноважень голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»ОСОБА_1 Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 не обіймав посаду голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»та не перебував із товариством у трудових стосунках, що саме по собі виключає можливість припинення його повноважень. Отже, посилання позивача на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 19.11.2002 р., як на доказ доведення позовних вимог суд вважає безпідставним.

Крім того, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.02.2003 р. в справі №1/95 «Б»про банкрутство ВАТ «Завод «Будматеріали»відкрито процедуру санації ВАТ «Завод «Будматеріали»та призначено керуючим санації Макаренко Л.О. Ухвалою від 23.03.2004 р. Макаренко Л.О. звільнено від виконання обов'язків керуючого санацією ВАТ «Завод «Будматеріали»та призначено нового керуючого санацією -Рибія О.В.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Житомирської області від 12.02.2003 р. у справі про банкрутство ВАТ «Завод «Будматеріали»ОСОБА_1 звертався до господарського суду із заявою про визнання його кредитором боржника та вимагав стягнення на його користь заробітної плати в розмірі 15437,16 грн. Зазначеною ухвалою провадження за заявою ОСОБА_1 було припинено. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.04.2003 р. зазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано та ухвалене нове рішення -про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Завод «Будматеріали». При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що ОСОБА_1 керівником ВАТ «Завод «Будматеріали»не був, а його вимоги щодо виплати заробітної плати є безпідставними.

Відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З огляду на те, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.04.2003 р. розв'язано спір саме між ОСОБА_1 (позивач у цій справі) та ВАТ «Завод «Будматеріали»(відповідач у цій справі), то встановлені зазначеними судовими рішеннями обставини суд сприймає як такі, що мають преюдиціальне значення в цій справі.

Також судом установлено, що провадження у справі про банкрутство ВАТ «Завод «Будматеріали»припинено ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.12.2004 р., водночас припинено повноваження керуючого санацією боржника Рибія О.В. після призначення в установленому порядку керівника боржника. Як убачається з матеріалів справи рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Завод «Будматеріали»від 11.06.2005 р. головою правління було обрано Рибія О.В., який приступив до виконання обов'язків на підставі наказу №53 від 19.08.2005 р. Рішення зазначених позачергових загальних зборів від 11.06.2005 р. були предметом судового дослідження, за результатами якого постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р. у задоволенні позову про визнання таких рішень недійсними було відмовлено, оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про законність рішень зборів. ОСОБА_1 приймав участь в розгляді зазначеної господарської справи, відтак зроблені господарським судом висновки стосуються також і його.

Відповідно до положень ч.ч. 4, 7 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією. … У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий санацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Таким чином, починаючи з моменту введення відносно ВАТ «Завод «Будматеріали»процедури санації у справі про його банкрутство - з 27.02.2003 р. питання щодо керівника -голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»вирішувалися відповідно до вимог спеціального законодавства -Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Як установлено рішеннями судів, які набрали законної сили, подальше призначення голови правління відповідача було вчинено відповідно до чинного законодавства.

Стосовно наданої позивачем довідки Головного управління статистики в Житомирській області від 03.11.2008 р. №Х-68/06 відповідно до якої в період з 24.09.1998 р. до 04.07.2005 р. за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) керівником ВАТ «Завод «Будматеріали»значився ОСОБА_1 судом встановлено таке. Як стверджує позивач, наявність в ЄДРПОУ таких відомостей є доказом існування трудових стосунків між ним та відповідачем. Втім такий висновок не може вважатися правильним, оскільки не ґрунтується на законі.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності з 25.05.1998 р. до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»755-IV від 15.05.2003 р. (01.07.2004 р.) та початком діяльності Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, здійснювалася відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (затверджено Постановою КМУ №740 від 25.05.1998 р.). Зазначеним Положенням було передбачено державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому відповідно до Положення державна реєстрація здійснювалася стосовно іншого об'єму відомостей щодо суб'єкта підприємницької діяльності, порівняно із ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців». Реєстрації підлягали установчі документи, місцезнаходження тощо. Окремої реєстраційної дії щодо реєстрації відомостей стосовно керівника суб'єкта підприємницької діяльності Положення не передбачало, як і реєстрації зміни таких відомостей.

Викладене свідчить про те, що наявність (відсутність) відомостей про позивача як керівника ВАТ «Завод «Будматеріали»у ЄДРПОУ не може сприйматися судом як нлежний доказ перебування позивача в трудових стосунках із відповідачем.

Стосовно наданого позивачем на підтвердження своїх доводів контракту від 20.08.1998 року, укладеного між ВАТ «Завод «Будматеріали», в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_1 про покладення на нього обов'язків голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»(а.с. 141-144) суд зазначає наступне.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23.04.2010 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30.06.2010 р. зазначений контракт було визнано недійсним. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.01.2012 р. рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Корольовського районного суду м.Житомира. Як зазначив ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ питання недійсності трудового договору, формою якого є контракт, мають розглядатися в контексті КЗпП України, а не норм цивільного законодавства. Попри те, що зазначену справу Корольовським районним судом м. Житомира наразі не розглянуто суд вважає, що її рішення не матимуть істотного значення для цієї справи, як і сам контракт. При цьому суд виходить з того, що дія контракту від 20.08.1998 р. закінчилася 20.08.2003 р., тобто більше ніж за три роки до моменту звернення позивача до суду з цим позовом. Доказів продовження дії контракту позивачем судові не надано. Відомостей щодо можливості пролонгації його дії на новий термін сам контракт не містить. Доказів фактичної реалізації зазначеного контракту шляхом видання відповідного наказу та допуску позивача до виконання обов'язків голови правління відповідача судові також не надано.

Як було зазначено судом вище, починаючи з 27.02.2003 р. питання щодо керівника -голови правління ВАТ «Завод «Будматеріали»вирішувалися відповідно до вимог спеціального законодавства -Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а тому доказового значення для даної справи зазначений контракт від 20.08.1998 р. не має.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивач фактично не перебував у трудових стосунках із відповідачем, а тому правові підстави для поновлення його на роботі відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 21, 24, 36, 233, 235 КЗпП України, Положенням "Про порядок укладання контрактів при прийнятті (прийманні) на роботу працівників", затвердженого постановою КМ України №170 від 19 березня 1994 року, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів", керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Будматеріали»про поновлення на роботі, зобов'язання допустити до виконання трудових обов'язків керівника та передати атрибути підприємства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

19 червня 2012 року