АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» березня 2012р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Каранфілової В.М., Михайлова В.О.,
при секретарі - Шевляковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_1, на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
24.06.2010 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» (далі - Банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь банку 2 149 812,36 грн. (а.с.1-4).
Позивач обґрунтував позов тим, що між Банком та ОСОБА_1 01.10.2008 року укладено договір про іпотечний кредит №24-64-н (далі - Договір) на суму 2 000 000,00 грн. строком до 01.08.2027 року (а.с.18-20).
У забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному Договору між Банком та ОСОБА_1 02.10.2008 року укладено іпотечний договір, предметом якого є два житлові будинки та дві земельні ділянки (а.с.12-17).
Також 01.10.2008 року у забезпечення виконання зобов'язань по Договору між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1, згідно умов якого остання зобов'язалася відповідати солідарно в повному обсязі перед Банком за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобов'язань (а.с.22-23).
Банк належним чином виконав всі умови договору, проте ОСОБА_1, своїх зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим станом на час подачі позову виникла заборгованість в розмірі 2 149 812, 36 грн., з них:
- прострочена заборгованість за кредитом - 117 650, 00 грн.;
- залишок заборгованості за кредитом - 1 882 350,00 грн.;
- борг за відсотками - 61 227,67 грн.;
- заборгованість за пенею по кредиту - 13 045, 84 грн.;
- заборгованість за пенею за відсотками - 75 538,85 грн.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2011 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволено.
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Банку суму боргу за кредитним договором №2464-н від 10.10.2008 року у розмірі 2 149 812,36 грн., в тому числі:
- прострочена заборгованість за кредитом - 117 650, 00 грн.;
- залишок заборгованості за кредитом - 1 882 350,00 грн.;
- борг за відсотками - 61 227,67 грн.;
- заборгованість за пенею по кредиту - 13 045, 84 грн.;
- заборгованість за пенею за відсотками - 75 538,85 грн., а також судові витрати (а.с.135-136).
Ухвалами суду від 29.08.2011 року заяви відповідачів про перегляд заочного рішення залишені без задоволення (а.с.206, 207-208)
В апеляційних скаргах апелянти просять рішення суду скасувати, ухвалити нове про відому в позові, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, заперечень на них, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це не заперечується в апеляційних скаргах, що 01.10.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2464-н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмір 2 000 000,00 грн. на придбання нерухомого майна, а саме, двох житлових будинків та двох земельних ділянок, строком до 01.08.2027 року (а.с.18-20).
В забезпечення кредитних зобов'язань між вказаними особами 02.10.2008 року укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме, два житлових будинку АДРЕСА_1; дві земельні ділянки, площею 0,1000 га кожна, по вищевказаній адресі (а.с.12-17).
Також в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 01.10.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1 (а.с.22-23).
Станом на день звернення Банком до суду у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом договором на загальну суму 2 149 812, 36 грн.
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про право позивача задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення в солідарному порядку з відповідачів вказану суму заборгованості.
При цьому, суд керувався вимогами ст.ст.525, 526, 530, 553, 554, 1050, 1054 ЦК України та відповідними нормами процесуального права.
Колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам і вищевказаних нормам матеріального права.
Доводи скарги представника ОСОБА_1 про те, що судом порушені норми процесуального права, а саме, п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України, і не задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі, оскільки він подав до Приморського районного суду м.Одеси позов до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсними договори про іпотечний кредит та поруки, не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду, і в разі задоволення позову, це буде підставою для його скасування за нововиявленими обставинами.
Посилання в скарзі представника ОСОБА_1 на неповне з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи, а саме, те, що у 2009 році під час дії кредитного договору, внаслідок стихійного явища, було пошкоджено іпотечне майно, належне ОСОБА_1, - житлові будинку по АДРЕСА_1, в зв'язку з чим він не міг їх використовувати і здавати в оренду особам для відпочинку за гроші, за які збирався платити кредит, і тому відповідно до ст.617 ЦК України він звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, не мають правового значення для вирішення цієї справи по суті.
Твердження в скарзі про те, що судом першої інстанції не застосовані ч.3 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та зміни до нього, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором» від 25.01.2010 року, є безпідставні, оскільки до виникнених між сторонами правовідносин вимоги цього Закону не застосовуються.
Доводи скарги про те, що судом в порушення положень ст.258 ЦК України не застосована позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки, теж є безпідставні, оскільки пунктом 7.7.8. договору про іпотечний кредит сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань Позичальника, в тому числі, і сплати пені, що передбачені умовами договору (а.с.20 зворіт).
Твердження в скарзі, що суд не прийняв до уваги положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», згідно з яким надано право комерційним банкам проводити за погодженням із кожним позичальником у термін до 31.12.2010 року реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників - фізичних осіб, не основані на вказаному Законі, оскільки це є правом банку, а не його обов'язком.
Доводи скарги представника ОСОБА_2 про те, що зобов'язання за Договором поруки №1 до Кредитного договору є припиненими, так як без отримання згоди поручителя та без її повідомлення 30.10.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1, за умовами якої збільшено відповідальність поручителя перед Банком, не відповідають фактичним обставинам і вказаній Додатковій угоді (а.с.21).
Посилання в скарзі на те, що Банк не пред'явив позов до поручителя протягом одного року від дня укладення Договору поруки і цей строк Договором поруки не встановлений, що має істотне значення для розгляду справи, є безпідставні і суперечать умовам як Кредитного договору, так і самого Договору поруки.
Відповідно до умов Договору про іпотечний кредит (п.1.2.), кредит позичальнику надається на 227 місяців з терміном остаточного його погашення не пізніше 01.08.2027 року. Поручитель та Боржник згідно розділів І та ІІІ Договору поруки зобов'язуються перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язання за Кредитним договором від 01.10.2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому, і солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за Кредитним договором не будуть виконані повністю (а.с.22).
З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_1, - відхилити.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.О.Михайлов