АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» березня 2012р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Михайлова В.О., Фальчука В.П.,
при секретарі - Шевляковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, третя особа Великомихайлівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою прокурора Великомихайлівського району Одеської області в інтересах держави в особі відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Великомихайлівському районі Одеської області на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 вересня 2008 року, -
в с т а н о в и л а:
27.08.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, третя особа Великомихайлівська державна нотаріальна контора, в якому просив визнати за ним право власності:
- на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з об'єктів: літ. «А» - житловий будинок, літ. «а» - веранда, літ. «Б» - сарай, літ. «В» - погріб, літ. «Г» - сарай, літ. «Д» - сарай, №1 - огорожа, №2 - ворота;
- на земельну ділянку розміром 7,30га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області для ведення сільськогосподарського виробництва і посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №155317;
- на земельну ділянку розміром 0,3593 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства і посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 934867;
- на земельну ділянку розміром 0,1500 га, яка розташована за вищевказаною адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 934866;
- на земельну ділянку розміром 0,50 га, яка була виділена для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області від 18.04.1991 року;
- на рахунки №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1, відкриті у Великомихайлівському відділенні №3170 ВАТ „Ощадбанк" на ім'я ОСОБА_3 (а.с.3-5).
Обґрунтував позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на вищевказане майно.
21.11.1989 року ОСОБА_3 складений заповіт, в якому вказано, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заповідається позивачу. Заповіту щодо інших земельних ділянок та рахунків мати не залишила. Тому в даному випадку має місце спадкування за законом. Спадкоємцем за законом першої черги є він. Інших спадкоємців немає.
Представник відповідача Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області позов визнав у повному обсязі.
Справа розглянута без участі представника третьої особи Великомихайлівської державної нотаріальної контори.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04.09.2008 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі (а.с.39-40).
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаній нормі права рішення суду не відповідає.
Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.8).
Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме:
· домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належало їй на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.1982 року (а.с.18);
· земельну ділянку розміром 7,30 га згідно Державного акту на право власності від 17.11.2005 року (а.с.12);
· земельну ділянку розміром 0,3593 га згідно Державного акту на право власності від 23.01.2007 року (а.с.11);
· земельну ділянку площею 0,1500 га згідно Державного акту на право власності від 23.01.2007 року (а.с.10);
· ощадбанківські вклади, які знаходяться на рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_1 (а.с.34).
Крім того, ОСОБА_3 на підставі рішення Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області від 18.04.1991 року була виділена земельна ділянка розміром 0,50 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с.13).
21.11.1989 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого вищевказаний будинок заповідала своєму сину ОСОБА_1 - позивачу по справі (а.с.9).
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що він є єдиним спадкоємцем як за заповітом, так і за законом, та відповідач позов визнав і не заперечував проти прийняття спадщини позивачем.
При цьому, керувався вимогами ч.2 ст.328, ст.ст.331, 392, 1217, 1225, 1234, 1261 ЦК України та відповідними нормами ЦПК України.
Між тим, з такими висновками суду колегія погодитись не може, оскільки вони зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих доказів, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
При розгляді даної справи судом не встановлено, в чому саме полягає порушення прав позивача та чи відповідає обраний ним спосіб захисту таких прав статті 16 ЦК України з урахування встановлених обставин та правовідносин, що існують між сторонами.
Частинами 1, 3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини на протязі 6-ти місяців з часу відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
В рішенні суд першої інстанції посилається на те, що позивач не звертався до нотаріуса для прийняття спадщини.
При цьому, на вищезазначені положення закону уваги не звернув і в порушення вимог ст.214 ЦПК України доводи позивача про те, що він єдиним спадкоємцем, не перевірив, у достатньому обсязі не визначився з характером правовідносин, правовою нормою, що їх регулює, та підставами для задоволення позову, не встановив та не визначив у рішенні, чи був дотриманий позивачем визначений ст.1270 ЦК України порядок прийняття спадщини.
Пославшись на вимоги ст.392 ЦК України, суд не врахував, що застосування зазначеного способу захисту можливе лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивач, в свою чергу, не надав суду доказів, що його права, як спадкоємця, кимось порушуються, тобто не обґрунтував необхідність захисту цивільного права на спадкування та не довів, яким саме чином та якою особою право, яке потребує захисту, порушується, не визнається або оспорюється.
Визначаючи право власності на земельну ділянку площею 0,50 га, суд взагалі не прийняв до уваги, що вказана земельна ділянка виділялася ОСОБА_3 для ведення особистого підсобного господарства, і померла при житті не отримала на неї правовстановлюючі документи, передбачені діючим на той час законодавством.
Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що, в свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи по суті.
З урахуванням викладеного, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставні і не основані на законі.
За таких обставин, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового - про відмову позивачу в позові.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу прокурора Великомихайлівського району Одеської області в інтересах держави в особі відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Великомихайлівському районі Одеської області задовольнити.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 вересня 2008 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, третя особа Великомихайлівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.П.Фальчук
В.О.Михайлов
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька