АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22ц/2690/9421/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач: Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.

при секретарі - Попандопало Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним кредитний договір, укладений між нею та відповідачем, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В мотивування вимог посилалася на те, що договір не відповідає її внутрішній волі, і за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України. Як при укладанні договору, так і протягом дії угоди, банком не було надано у письмовій формі інформацію про умови надання кредиту, його сукупної вартості, варіанти повернення кредиту та його умови, позитивні й негативні аспекти запропонованих схем кредитування, тощо. Всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» вона не отримала необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію (кредит), що мала забезпечити можливість його свідомого і правильного вибору, що в даному випадку є нечесною підприємницькою практикою. Угода також не містить порядок зміни і припинення договору, не містить правил, які б регулювали відповідальність банку за порушення угоди, що є суттєвими умовами і порушує ст. 628 ЦК України та положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, умови договору порушують принцип рівності сторін, що зроблено банком свідомо. Також в угоді зазначено третейське застереження, що робить неможливим для неї звернення до суду загальної юрисдикції за захистом своїх прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2012 року в задоволені позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що договір про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 не укладався, однак в договорі про надання кредиту № 65/11 від 25.05.2011 p. міститься посилання на даний номер рахунку. Крім того, третейське застереження суперечить п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а тому є нікчемним, таким, що порушує права апелянта, як споживача банківських послуг.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні будь -які правові підстави для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що між ПАТ «Альфа-Банк» та позивачем 27.05.2011 р. було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 65/1, за умовами якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у національній валюті та на підставі Додатку № 1 до цього Договору окремими частинами надає позичальнику Кредит у порядку і на умовах, визначеним цим Договором. Ліміт кредитної лінії: 10 800 000,00 грн. Строк дії кредитної лінії закінчується 27 травня 2018 р.

Кредит був наданий для рефінансування заборгованості по кредитам, наданим згідно з Рамковою угодою № SMERS від 20.03.2008 p. і може бути використаний на будь - які цілі, що не суперечать законодавству України.

У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Положення ст. 626 ЦК України вказують на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою га шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, яз яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваний договір відповідає всім вимогам законодавства.

Як вбачається з п. 12.6. договору про відкриття кредитної лінії № 65/11 сторони погодились внести до договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст. 12 Закону України «Про третейські суди» про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів , які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього договору відбувається у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту.

Слід зазначити, що відповідно до ст.51 Закону України «Про третейські суди», стороні надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду протягом строку, визначеного законом.

Положеннями ЦК України визначено чіткий перелік підстав визнання правочину недійсним, проте, неправильне розуміння позивачем умов договору при його укладенні не є підставою для визнання правочину недійсним у цій частині.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року у «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Пунктом 14 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь - які справи, що виникають із цивільних та господарських відносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів банківських послуг.

Проте, приписами ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами є несправедливими щодо позивача, оскільки при підписанні договору позивач мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору. Крім того, підписуючи договір позивач фактично погодилася з його умовами.

Таким чином встановлено, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2012 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді