ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.12 р. Справа № 5006/28/31/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

про стягнення 8889,73грн.

Представники сторін:

Від позивача: не прибув

Від відповідача: не прибув

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ звернулось з позовом до Господарського суду Донецької області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, про стягнення 8889,73грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування №DO1DХ7 від 02.10.2003р. в частині повернення грошових коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.05.2012р. порушив провадження у справі №5006/28/31/2012.

Крім того, позивачем разом позовною заявою надано заяву про забезпечення позову б/н від 19.12.2011р., відповідно до якої останній просить суд накласти арешт на майно (грошові кошти), що належать відповідачу.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, та не визначено, на які саме банківські рахунки та майно відповідача має накладатись арешт, що унеможливлює вжиття таких заходів, заява щодо забезпечення позову у справі №5006/28/31/2012 шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві та надавав письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначив, що заборгованість із простроченого кредиту становить 2469,88 грн., прострочена заборгованість із сплати відсотків - 3183,03 грн., пеня - 2337,31 грн., штраф - 899,51 грн.

Відповідач в засідання суду не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Ухвали господарського суду Донецької області по цій справі направлялися сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на всі адреси, що вказані у позовній заяві (про що свідчать штампи канцелярії господарського суду на зворотному боці ухвал).

Як встановлено судом, в позовній заяві вказано адресу відповідача: АДРЕСА_1.

Відповідно до копії реєстраційної справи відповідача, що надана суду 08.06.2012р. Управлінням державної реєстрації Донецької міської ради, юридичною адресою відповідача є: АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Поважних причин невиконання вимог суду відповідачем не надано. Таким чином, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 02.10.2003р. сторонами підписаний договір №DO1DХ7 на здійснення розрахунково-касового обслуговування, який за своєю правовою природою є договором банківського рахунку та підпадає під правове регулювання глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов п. 1 цього договору банк відкриває клієнту поточний (поточні рахунки) рахунок у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів НБУ.

Банк зобов'язується відкрити клієнту, після надання ним всіх необхідних документів, поточний рахунок (поточні рахунки), в тому числі картковий (п. 2.1.1.); надавити клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом із переказом коштів на рахунок клієнта, видачею грошей у готівковій формі, а також здійснювати інші операції, згідно з додатком №1 протягом операційного дня банку (п. 2.1.2); виконувати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, у строки (п. 2.1.3).

26.11.2007р. сторонами підписаний додаток №7 до договору "Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок" відповідно до якого, банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта №26053051700964, відкритому в банку (далі -картрахунок), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього додатку, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебельтове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди в обумовлені цим додатком до договору терміни. На момент підписання цього додатку до договору ліміт складає 2500,00грн. Проведення платежів клієнта здійснюється банком у термін до 26.11.2008р. Клієнт сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 3.1-3.3 цього додатку. Клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 1.4 цього додатку до чинного договору.

За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта після закриття банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений в п. 4.1.1 додатку № 7 до договору, а саме: термін користування кредитом протягом 1-3 днів -13,5%, 4-7 днів -14,5%, 8-15 днів -18,5%, 16-30 днів -20,5%.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Кредит -це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Факт овердрафтового кредитування рахунку відповідача підтверджується матеріалами справи та не оскаржено відповідачем.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Прийняті на себе зобов'язання відповідачем належним чином не виконувалися кредит відповідачем в розмірі 2469,88 грн. та нараховані відсотки в розмірі 3183,03грн. не повернуті.

Відповідачем до прийняття рішення по справі не надано доказів погашення даних сум, тому господарський суд робить висновок, що сплату цих сум не здійснено до теперішнього часу, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 2337,31грн. відповідно до п. 5 додатку до договору.

При порушенні клієнтом якого-небудь з зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3 цього додатка до даного договору, термінів повернення кредиту й інших витрат передбачених п.п. 13., 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.1, 1.12.4 цього додатка до даного договору клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який виплачується пеня (п. 5.1 договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами погоджено, що нарахування неустойки, передбаченої пунктами 5.3, 5.4 здійснюється протягом 3 років від дня, коли відповідне зобов"язання мало бути виконано клієнтом та встановлений термін позовної давності тривалістю 5 років.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені суд дійшов висновку, що пеня нарахована за період, що перебільшує 3 років, самостійно здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 2241,28грн.

Крім того, позивачем нарахований штраф в розмірі 899,51грн., однак оскільки позивач не зазначив який пункт договору позивачем порушений та на підставі якого пункту договору штраф нарахований, суд відмовляє в задоволенні означеної позовної вимоги.

Враховуючи, що за висновками суду, з боку відповідача встановлено наявність неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.20, 22, 33, 43, 47, 49, 66, 67, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк -задовольнити частково.

Стягнути Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 2469,88 грн., заборгованість за відсотками в сумі 3183,03 грн., пеню в сумі 2241,28грн., судовий збір в сумі 1 609,50грн.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

У судовому засіданні 25.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2012р.

Суддя Курило Г.Є.