Справа № 22-ц/2690/4039/12

Головуючий у I інстанції:Лозинська М.І.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Рейнарт І.М.

суддів Кулікової С.В., Білич І.М.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення пені,

встановила:

позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання договору на виконання робіт, який був нею укладений з відповідачем 11 лютого 2011р., стягнення з відповідача попередньої оплати робіт у сумі 2300грн., пеню за прострочення виконання робіт у сумі 18078 грн. та моральної шкоди у сумі 2880грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що уклала з відповідачем договір на виконання робіт з виготовлення та монтажу металопластикових вікон, сплатила попередню оплату відповідно до умов договору, однак відповідач не виконав умови договору, не здійснив виконання робіт у визначений договором строк до 25 лютого 2011р. і на час звернення до суду, тому відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" вона просила задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням суду від 20 грудня 2011р. позов задоволено частково. Розірвано договір, укладений між позивачем та відповідачем 11 лютого 2011р., стягнуто з відповідача на користь позивача 2300грн. попередньої оплати, 5633грн. пені, 2880грн. моральної шкоди та судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, збільшивши розмір неустойки (пені) до 18078грн.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду в частині стягнення неустойки (пені) постановлено з порушенням норм матеріального права, так як судом не була застосована ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка передбачає виплату пені за невиконання умов договору про виконання робіт.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 11 лютого 2011р. між позивачкою та відповідачем був укладений договір на виконання робіт з виготовлення та монтажу металопластикових вікон на загальну суму 4600грн.

На виконання п.3.3. договору, позивачкою 11 лютого 2011р. відповідачу було передано 2300грн. 50% від вартості виконання робіт, а відповідач зобов'язався виконати роботи до 25 лютого 2011р.

Однак, відповідачем у визначений договором строк свої зобов'язання виконані не

були, тому суд прийняв правомірне рішення про розірвання договору, який був укладений

- 2 -

між сторонами, та стягнуто з відповідача на користь позивачки сплачену нею суму.

Рішення суду в цій частині не оскаржується.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені, суд виходив із положень ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів".

Однак, позивачкою вказані позовні вимоги були заявлені відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

На вказані обставини не звернув уваги суд першої інстанції, а крім того, помилково застосував положення ст. 9 вищезазначеного закону, не визначившись, які саме правовідносини склалися між сторонами.

Враховуючи, що в даній частині рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, колегія суддів рішення в цій частині скасовує та постановляє нове про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вартість робіт, які повинен був виконати відповідач, складала 4600грн., з дати настання моменту виконання договору до подачі позову сплинув 131 день, тому розмір неустойки становить 18 078грн., що значно перевищує розмір завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені), яку необхідно стягнути з відповідача не виконання взятих на себе зобов'язання по виконанню робіт до 5633грн.

Крім того, рішенням суду з відповідача на користь позивачки стягнута моральна шкода.

Рішення суду в цій частині не оскаржується, однак відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Обґрунтовуючи стягнення моральної шкоди, суд послався на положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів". При цьому, судом не було зазначено норму матеріального права, на підставі якої були задоволенні дані позовні вимоги.

Крім того, судом не взято до уваги, що вищезазначена постанова Пленуму Верховного Суду України була прийнята за час дії Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції від 15 грудня 1993р., однак 1 грудня 2005р. даний закон був викладений в новій редакції, а сама постанова не може бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Оскільки рішення суду в цій части постановлено із неправильним застосуванням норм матеріального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню та ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 даного закону, яка діяла на момент виникнення правовідносин між позивачкою та відповідачем, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема, відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я

- 3 -

людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

При цьому, даний закон не передбачає можливості відшкодування моральної шкоди в інших випадках порушення прав споживача.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивачкою були заявлені на підставі ст. 1167 ЦК України, однак дана норма не регулює правовідносини, які склалися між позивачкою та відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2011р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 пені та моральної шкоди та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 5633грн.

У позові про стягнення моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді