АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-8270/12
головуючий у 1-й інстанції: Кирилюк І.В. доповідач: Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 червня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Усика Г.І.
суддів: Слободянюк С.В., Соколової В.В.
при секретарі: Бігус М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 діючого за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 березня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державного казначейства України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2012 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування майнової шкоди, заподіяної прийняття органом державної влади нормативно-правового акту, який визнано незаконним, шляхом стягнення з її за рахунок Державного бюджету України, у розмірі 119 623,61 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є пенсіонером, інвалідом 2-ої групи та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
В порушення вимог ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» УПФ України в Іванівському районі Одеської області, в період з 01.11.2003 р. по 31.12.2007 р. не нараховувало та не виплачує йому державну пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю для інвалідів 2-ої групи, що є постраждалими 1-ої категорії в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Натомість виплата пенсії здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка рішенням суду визнана незаконною.
Посилаючись на те, що внаслідок прийняття органом державної влади нормативно-правового, який було скасовано, йому було заподіяно майнову шкоду у вигляді недоотриманого пенсійного забезпечення в період з 01.11.2003 р. по 31.12.2007 р., просив стягнути з відповідача за рахунок Державного бюджету 119 623,61 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2011 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд дійшов помилкового висновку щодо недоведеності тверджень позивача про нарахування йому пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 р., та залишив поза увагою, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2008 р. зазначена постанова Кабінету Міністрів України визнана незаконною, а тому між позивачем та державою України в особі її виконавчого органу - Кабінету Міністрів України виникли деліктні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок визнання незаконним цього нормативно-правового акту.
Безпідставними також вважав висновки суду про недоведеність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, та недоведеності заподіяної позивачу шкоди.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені. Представник позивача надіслав письмову заяву, в якій просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, і розглянути справу за відсутності його та позивача.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності вимог позивача щодо протиправності діяння відповідача та відсутності його вини в заподіянні шкоди позивачу.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, інвалідом 2-ої групи та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. З 29.09.1999 р. йому була призначена пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, як інваліду 3-ої групи, який постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 49,50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі всіма пільгами, передбаченими ст.ст. 56, 57 цього Закону, яку він отримував по 21.10.2003 р.
З 22.10.2003 р. пенсія позивачу перераховувалась як інваліду 2-ої групи, який постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2008 р., яка набула чинності 21.07.2009 р. визнано Постанову Кабінету Міністрів України №1 незаконною в частині 19,91 грн., щодо підпунктів а, б пункту 2 в частині пенсій та додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що в період з 03.11.2003 р. по 31.12.2007 р. нараховувалась та виплачувалась пенсія в менших, ніж визначено ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Однак, як убачається з відповіді Управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі Одеської області убачається, позивачу не призначалась та нараховувалась пенсія на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Відповідно до ч.3 ст.152 Конституції України, матеріальна чи моральна шкоди, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відповідальність держави за зобов'язаннями визначена ст.ст.1173 -1175 ЦК України, якими встановлено правило про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, посадових чи службових осіб цих органів та шкоди, завданої в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.
Проте закон, в якому визначений порядок відшкодування державою шкоди, завданої актами і діями, що в подальшому визнані неконституційними чи незаконними, відсутній.
Крім того, виходячи з визначення шкоди, яке міститься у ст. 22 ЦК України, вини відповідача у її заподіянні, положень ст.ст. 170,176 ЦК України, якими передбачено, що держава здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом. В деліктних правовідносинах зобов'язання держави не може бути покладене на Державне казначейство України, на яке покладено функцію по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України, і яке є лише виконавцем, який здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процессуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: