АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Гаврилової М.В., Невідомої Т.О.,
при секретарі - Пазюку Є.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2011 року позивач звернувся із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 29 січня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір на суму 35000 доларів США зі сплатою 11.49% річних до 29 січня 2015 року та договір застави автотранспортного засобу за яким на забезпечення виконання зобов'язань позичальником передано в заставу автомобіль Mitsubishi Pagero 3.
12 жовтня 2011 року дізнався про наявність виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 про звернення стягнення на автомобіль.
Зазначаючи про безпідставність та невідповідність виконавчого напису вимогам законодавства, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04 листопада 2009 року зареєстрований за № 10509 та вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_2 про звернення стягнення на автомобіль Mitsubishi Pagero 3 рн НОМЕР_1, 2007 р.в., що належить позивачу, стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати.(а.с. 1-22)
Представник відповідача та третя особа ОСОБА_2 проти заявлених вимог заперечувала.(а.с. 29-55, 79-80)
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21.03.2012 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано виконавчий напис від 04 листопада 2009 року зареєстрований за № 10509 та вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_2 про звернення стягнення на автомобіль Mitsubishi Pagero 3 рн НОМЕР_1, 2007 р.в. таким, що не підлягає виконанню, стягнуто із відповідача на користь позивача 54 грн. судових витрат. (а.с.81-86).
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на неправильне встановлення обставин, неправильне дослідження та оцінку доказів, що на думку апелянта є підставою для скасування оскаржуваного рішення.( а.с. 88-96)
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити. Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_2 надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.(а.с. 107-116)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлено, що 29 січня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір за яким ОСОБА_1 отримав 35 000 доларів США на покупку автомобіля зі сплатою 11.49 % річних строком до 29 січня 2015 року. У цей же день був укладений договір застави за яким на забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_1 передано в заставу Банку автомобіль Mitsubishi Pagero 3.(а.с. 8-19)
За п.п. 6.2, 6.4 Договору застави, передбачено право Заставодержателя використати для звернення стягнення на предмет застави будь-який порядок і процедури, дозволені чинним законодавством.
11 серпня 2009 року Банк, посилаючись на п. 1.9 кредитного Договору, заявив вимогу про дострокове виконання боржником боргових зобов'язань за кредитним договором та повідомив про намір звернути стягнення на заставлене майно.(а.с. 41-42, 47)
04 листопада 2009 року за заявою Банку приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис зареєстрований за № 10509 про звернення стягнення на автомобіль Mitsubishi Pagero 3 рн НОМЕР_1, 2007 р.в., що належить позивачу, на погашення 255 797.83 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 29977.49 доларів США заборгованості за кредитом, 612.40 доларів США відсотки за користування кредитом за період з 26.08.2009р. до 27.10.2009р., 10073.87 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 24.09.2008 р. до 27.10.2009 р., 650 грн. штрафних санкцій.(а.с. 32-39)
Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач та третя особа нотаріус ОСОБА_2 виходили з того, що вчинення виконавчого напису відповідає вимогам законодавства.
З цими доводами апелянта колегія суддів не погоджується.
Так, згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимог ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року N 1255-IV(надалі - Закон від 18 листопада 2003 року N 1255-IV), що набрав чинності з 1 січня 2004 року та визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
За п. 2 розділу ІХ Прикінцевих і перехідних положень вказаного Закону від 18 листопада 2003 року N 1255-IV передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Тому, Закон від 18 листопада 2003 року N 1255-IV є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечить.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону від 18 листопада 2003 року N 1255-IV(у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Цим Законом та укладеним сторонами Договором застави від 29 січня 2008 року, зокрема п.п. 6.2, 6.4 цього Договору, не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звернення стягнення на заставлене майно може бути вчинено лише у спосіб, передбачений Законом від 18 листопада 2003 року N 1255-IV.
Проте, висновок районного суду в мотивувальній частині про суперечність пп. 4.4.4 п. 4 Договору застави положенням Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є передчасним та помилковим, у т.ч. з підстав, що позивач Договору застави та окремих його положень у цьому провадженні не оспорював, цей висновок підлягає виключенню, а рішення районного суду з підстав ч. 2 ст. 314 ЦПК України підлягає зміні.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 12 ст. 110, ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 303, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2012 року змінити, виключити з його мотивувальної частини висновок про суперечність пп. 4.4.4 п. 4 Договору застави положенням Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Т.О.Невідома
М.В.Гаврилова