АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді - Кузьміна А.С.,

суддів - Фрич Т.В., Одинця В.М.,

за участю прокурора - Бузницької Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи за апеляцією скаржника ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку та у строки, передбачені ст. 97 КПК України, залишено без задоволення.

В апеляції скаржник ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить постанову скасувати, а матеріали справи повернути на новий судовий розгляд.

В обґрунтування свого прохання апелянт посилається, зокрема, на Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/11, всупереч якого доводи його заяви та скарги не знайшли свого вирішення як Генеральною прокуратурою України, так і, відповідно, судом першої інстанції у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який проти задоволення апеляції скаржника заперечував та просив постанову суду залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Як вбачається зі скарги, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з проханням, зокрема, скасувати рішення Генеральної прокуратури України від 21 березня 2012 року щодо невжиття заходів, передбачених ст. 97 КПК України, за його заявою від 3 березня 2012 року.

У зазначеній заяві скаржник просить порушити кримінальну справу по факту вчинення службовими особами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 367, 382 КК України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, зокрема, про те, що недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 вказав, що з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого Кримінально-процесуальним кодексом України.

Згідно листа Генеральної прокуратури України від 21 березня 2012 року № 05/2/3-р, заява ОСОБА_1 направлена до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а також до прокуратури Кіровоградської області для вирішення витань, віднесених до їх компетенції. Разом з тим, зазначено, що об'єктивних даних, які б свідчили про ознаки вчиненого злочину, у зверненні не наведено, а тому підстави для проведення перевірки у кримінально-процесуальному порядку не встановлено.

Дійсно, як зазначає апелянт, відповідно до ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

При цьому слід звернути увагу, що змістом зазначеної норми кримінально-процесуального закону передбачена обов'язкова наявність заяви або повідомлення про злочин, яким, відповідно до ст. 11 КК України, є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Чинним кримінальним законом України передбачені діяння, що вважаються злочинами, ознаки їх об'єктивної і суб'єктивної сторони та в чому вони полягають, кваліфікуючі ознаки злочинного діяння та інше. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомлення об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. За такими заявами чи повідомленнями повинні прийматись передбачені законом процесуальні рішення, в тому числі і винесення постанов. У разі відсутності в заяві чи повідомленні даних, які б свідчили про ознаки злочину, то за результатами їх розгляду прийняття процесуальних рішень не є обов'язковим.

Разом з тим, враховуючи наведене, положення ст. 97 КПК України оцінюються у сукупності з вимогами ст. 94 КПК України, що встановлює приводи та підстави для порушення кримінальної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що такі дії Генеральної прокуратури України відповідають вимогам п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК України.

Як вбачається з постанови та протоколу судового засідання, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Доводи апелянта про те, що судом порушено вимоги ст. 236 КПК України є необґрунтованими, оскільки дана норма кримінально-процесуального закону передбачає розгляд суддею скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Матеріалами справи підтверджується, що такого процесуального рішення за заявою ОСОБА_1 не приймалось, а, з огляду на те, що Генеральною прокуратурою України надано відповідь, що не суперечить положенням ст. 97 КПК України, то вимоги скарги щодо її скасування не ґрунтуються на вимогах чинного кримінально-процесуального законодавства.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального під час розгляду матеріалів справи судом першої інстанції колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку та у строки, передбачені ст. 97 КПК України, залишити без зміни, а апеляцію скаржника ОСОБА_1 - без задоволення.

С У Д Д І:

________________________________________________________________________________

Кузьмін А.С. Фрич Т.В. Одинець В.М.