АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2012 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - Кузьміна А.С.,
суддів - Одинця В.М., Присяжнюка О.Б.,
при секретарі - Яртим А.О.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого на вирок Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Надвірна Івано-Франківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 22 лютого 2010 року за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та визначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 6 квітня 2010 року приблизно об 14.00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вулиці Пущеводицькій, 23, в місті Києві, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном вартістю 170 гривень, разом із сім-картою вартістю 25 гривень, на рахунку якої були кошти в розмірі 5 гривень, що належали ОСОБА_3, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 200 гривень.
Судом першої інстанції вирішено питання щодо речових доказів по справі.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, остаточно призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
В обґрунтування невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого апелянт зазначає про те, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому не визнав та не розкаявся, перешкоджав встановленню істини по справі та її розгляду в розумні строки, а вчинений ним злочин, під час відбування встановленого попереднім вироком іспитового строку, відноситься до категорії тяжких.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та однобічність постановленого вироку, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить його скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на додаткове розслідування.
Як зазначає апелянт, під час досудового слідства допущено порушення його прав, зокрема відмова від захисника під фізичним та психологічним тиском; докази по справі сфальсифіковані, що підтверджується його неодноразовими скаргами до органів прокуратури; в матеріалах справи відсутні протокол виїмки його особистих речей, клопотання про допит свідків на ім'я ОСОБА_13, ОСОБА_4 та охоронця ломбарду «Алдан», які могли б спростувати показання потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 та клопотання про відвід слідчого, що не було прийнято судом до уваги.
Крім того, копії постанов про порушення кримінальної справи та обрання запобіжного заходу вручені засудженому із пропуском строку, що позбавило його можливості апеляційного оскарження, а судом не з'ясовано причини не надання йому матеріалів справи для ознайомлення.
На думку ОСОБА_1, судом необґрунтовано покладено в основу обвинувачення показання потерпілої ОСОБА_3, оскільки вони не перевірені під час досудового слідства, а в суді не співпадали з попередніми. Сама ж потерпіла не заперечувала, що зловживає спиртними напоями, що також підтвердив свідок ОСОБА_6, а від так могла сама нанести собі тілесні ушкодження.
Апелянт звертає увагу, що, не погоджуючись із проведеними очними ставками, він заявляв клопотання про проведення відтворення обстановки і обставин події, що було проігноровано як слідством, так і судом першої інстанції, як і його клопотання про проведення судової медичної експертизи на встановлення вмісту алкоголю в крові у нього, потерпілої та свідка.
За таких обставин, ОСОБА_1 вважає свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, як і обставину перебування у стані алкогольного сп'яніння, недоведеними, а судом необґрунтовано не враховано його позитивних характеристик та довідки від лікарів нарколога та психіатра.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого та просив задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого в підтримку своєї апеляції, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судове слідство та дебати, надавши засудженому останнє слово, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вони задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, слідчий зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Згідно зі ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
При цьому неповним визнається досудове розслідування тоді, коли під час його провадження всупереч вимогам ст. 22 КПК України не були досліджені або були досліджені поверхнево чи однобічно обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а неправильним - у разі, коли під час його провадження органами дізнання чи досудового слідства неправильно застосовані чи безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання органами досудового слідства зазначених норм кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з вироку та протоколу судового засідання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 257 КПК України, дослідив та надав належну оцінку всім зібраним доказам по справі, зокрема: допитав ОСОБА_1, який своєї вини у пред'явленому обвинуваченні не визнав; потерпілу ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; оголосив показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9; дослідив протоколи очних ставок між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_5, протокол виїмки, висновок експерта № 186/і.
Так, потерпіла ОСОБА_3 в суді першої інстанції пояснювала про обставини події 6 квітня 2010 року та викрадення у неї мобільного телефону, в тому числі зазначала, що перебувала в компанії разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, де всі, окрім ОСОБА_5, вживали спиртні напої.
Показання потерпілої не містять істотних суперечностей із даними нею під час досудового слідства, а також в більшості узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Згідно з показаннями ОСОБА_1 під час досудового та судового слідства, а також в суді апеляційної інстанції, він 6 квітня 2010 року, перебуваючи у тверезому стані, у зв'язку із тим, що у нього були при собі документи, заклав мобільний телефон у ломбард на прохання ОСОБА_5, яка перебувала разом із ним, але під час укладання договору вийшла на вулицю.
Між тим, з показань свідка ОСОБА_7, яка працювала у ломбарді «Алдан», вбачається, що ОСОБА_1 був один, а відеозйомка приміщення не ведеться.
Показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які працюють на посаді інспектора Патрульної служби Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києва, підтверджується, що 6 квітня 2010 року у ОСОБА_11 були синці під обома очима, що також виявлено під час судово-медичного дослідження.
Відповідно до висновку експерта № 186/і від 19 квітня 2010 року, проведеного на підставі даних судово-медичного огляду ОСОБА_11, викладених в акті судово-медичного дослідження № 1895 від 8 квітня 2010 року (т. 1 а.с. 6), виявлені тілесні ушкодження спричинені від дії тупого (тупих) предмету (предметів) не виключено в строк 6 квітня 2010 року (т. 1 а.с. 21-23).
Крім того, в суді першої інстанції, за клопотанням засудженого, допитано в якості свідка старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8, в провадженні якої перебувала дана справа.
Згідно її пояснень, протягом досудового слідства до ОСОБА_1 заходи фізичного або психологічного тиску не застосовувалось, клопотань про допит свідків не заявлялось, а відтворення обстановки та обставин події не відбувалось, оскільки засуджений своєї вини не визнавав, а потерпіла давала чіткі пояснення про обставини події.
Разом з тим, згідно протоколу судового засідання, ОСОБА_1 не заявляв вищезгаданих клопотань і під час судового слідства.
Досудове слідство по даній справі проведено із дотримання вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ОСОБА_1 вчасно вручено копію постанови від 6 квітня 2010 року про порушення кримінальної справи (т. 1 а.с. 2), роз'яснено належні йому права, в тому числі право на захист, від чого засуджений добровільно відмовився, що підтверджується протоколом затримання особи (т. 1 а.с. 57-58), а також протоколом про забезпечення підозрюваному права на захист (т. 1 а.с. 65).
Постановою старшого слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14 квітня 2010 року за клопотанням ОСОБА_1 до участі у справі допущено захисника ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 79).
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому всі процесуальні дії досудового слідства відбувалися виключно в присутності захисника, а, згідно з протоколом про пред'явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів справи, будучи ознайомленими із наданими матеріалами, ОСОБА_1 від підпису відмовився, про що стоїть відповідна відмітка (т. 1 а.с. 116).
За таких обставин, враховуючи, що в подальшому засуджений від свого захисника не відмовлявся, колегія суддів не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист як під час провадження досудового, так і судового слідства.
Разом з тим, слід зазначити, що в суді першої інстанції засудженому повторно надано матеріали кримінальної справи для ознайомлення, про що міститься розписка (т. 2 а.с. 12).
В ході вивчення та дослідження матеріалів справи, судом не встановлено, зокрема, порушень вимог ст. ст. 22, 64 КПК України, на які звертає увагу ОСОБА_1 в апеляції, що були б підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не вбачає однобічності або неповноти судового слідства, що, згідно зі ст. 368 КПК України, були б підставою для скасування вироку.
Матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції, перевіривши показання засудженого, потерпілого та свідків, дані під час досудового слідства, зіставив та проаналізував їх у сукупності з показаннями, отриманими в ході судового розгляду, а також іншими зібраними доказами по справі, сумніву у достовірності яких не виникає, на підставі чого прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні повторного грабежу, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.
За таких обставин юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною.
За результатами оцінених та перевірених показань потерпілої та свідків, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_9, на підставі досліджених наданих досудовим слідством доказів, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 6 квітня 2010 року перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Покарання призначене ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України та в межах санкції кримінального закону, за який його засудженого.
Так, судом першої інстанції, при призначенні покарання, враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, який позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, але раніше судимий, а також відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, як обставину, що обтяжує його покарання.
Разом з тим, судом прийнято до уваги відсутність у потерпілої ОСОБА_3 претензій матеріального характеру до засудженого (т. 1 а.с. 56).
Згідно зі ст. 367 КПК України, однією з підстав для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному порядку може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, що, відповідно до ст. 372 КПК України, хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
В апеляції прокурора відсутні доводи явної несправедливості призначеного ОСОБА_1 покарання, а обставини, на які посилаються обидва апелянти, були враховані, що підтверджується протоколом судового засідання, та знайшли своє відображення у вироку.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування або зміну вироку суду, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого - без задоволення.
С У Д Д І:
________________________________________________________________________________
Кузьмін А.С. Одинець В.М. Присяжнюк О.Б.