АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2012 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді - Кузьміна А.С.,

суддів - Фрич Т.В., Одинця В.М.,

за участю прокурора - Валько-Каштанова К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи за апеляцією представника скаржника ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою скаргу ОСОБА_2 про визнання незаконними дії Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити дії в порядку ст. 97 КПК України залишено без задоволення.

В апеляції представник ОСОБА_1 в інтересах скаржника ОСОБА_2 просить постанову скасувати та винести ухвалу, якою визнати незаконними дії Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України за заявою ОСОБА_2 про вчинення злочину, а також зобов'язати провести перевірку за даною заявою та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування свого прохання апелянт посилається на Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 та зазначає про те, зо заява про злочин відповідає вимогам ст. 95 КПК України, а тому Генеральна прокуратура України зобов'язана прийняти рішення, передбачене ст. 97 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та просив постанову суду залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Як вбачається зі скарги, ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з проханням визнати незаконними дії Генеральної прокуратури України щодо залишення без розгляду в порядку кримінально-процесуального законодавства її заяви про вчинений злочин, а також зобов'язати провести перевірку зазначеної заяви та прийняти відповідне рішення в порядку ст. 97 КПК України (а.с. 1-3).

У своїй заяві до Генеральної прокуратури України скаржник просить зобов'язати заступника прокурора Херсонської області провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України по факту смерті її сина ОСОБА_3 під час його перебування в ІТУ Цюрупинськолго РВ УМВС України в Херсонській області за ознаками складів злочинів, передбачених ст. ст. 127, 135, 136, 139 КК України, а також провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України по факту бездіяльності прокуратури Херсонської області за її заявою від 11 червня 2010 року (а.с. 6).

Дійсно, як зазначає апелянт, відповідно до ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, зокрема, про те, що недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 вказав, що з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого Кримінально-процесуальним кодексом України.

Згідно листа Генеральної прокуратури України від 2 серпня 2010 року № 16-39674-10 (а.с. 10), звернення ОСОБА_2 направлено до прокуратури Херсонської області за належністю для проведення перевірки викладених у ньому доводів, виявлення порушень закону та відповідного реагування.

Такі дії Генеральної прокуратури відповідають вимогам ч. 2 ст. 97 КПК України, як на цьому наполягав скаржник в своїй заяві.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 щодо неправомірних дій працівників слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області про ненадання належної медичної допомоги її сину ОСОБА_4, 14 березня 2011 року помічником прокурора Херсонської області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні вищезгаданих посадових осіб складів злочинів, передбачених ст. ст. 139, 140, 364, 367 КК України (а.с. 33-34).

Доводи, наведені в заяві ОСОБА_2, були предметами перевірки та підставою для постановлення рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Протоколом судового засідання підтверджується, що вищезгадані обставини були досліджені судом першої інстанції та знайшли своє відображення в постанові.

З огляду на викладене, враховуючи що за результатами розгляду звернень скаржника як Генеральною прокуратурою України, так і прокуратурою Херсонської області, дотримано вимоги ст. 97 КПК України, то висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги є обґрунтованими та законними.

Істотних порушень вимог чинного законодавства, в тому числі кримінально-процесуального, під час розгляду матеріалів справи судом першої інстанції колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 про визнання незаконними дії Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити дії в порядку ст. 97 КПК України, залишити без зміни, а апеляцію представника скаржника ОСОБА_1 - без задоволення.

С У Д Д І:

________________________________________________________________________________

Кузьмін А.С. Фрич Т.В. Одинець В.М.