АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

МСП - 03680, м. Київ-680, вул. Солом'янська, 2а

Справа № 22-2690-9849 Головуючий у 1 інстанції - Литвинова І.В. Доповідач - Семенюк Т.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Пікуль А.А., Музичко С.Г.

при секретарі - Вендоліній А.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Правова основа» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Приватного підприємства «Правова основа», ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року позов задоволено.

Визнано договір про відступлення права вимоги №30/11 від 30 листопада 2010р., укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Правова основа» - недійсним.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп., стягнуто з Приватного підприємства «Правова основа» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп.

Приватне підприємство «Правова основа» подало апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В судове засідання апелянт не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі, проте належних доказів про поважність причин неявки до суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 30.11.2010 року між ОСОБА_2 та ПП «Правова основа» було укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до умов договору, первісний кредитор відступив новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п.2 цього договору, які виникли на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Енергобуд», а новий кредитор став кредитором за даним договором.

Згідно п.2 договору, право вимоги, що передається за цим договором, складає право нового кредитора вимагати від ТОВ «Енергобуд» (ТОВ «Енерго Шлях Буд») належного виконання зобов'язань, щодо сплати 19308600 грн., - вартості частини майна ТОВ «Енергобуд», яка пропорційна вкладу ОСОБА_2 у статутному фонді товариства, і яка підлягає виплаті останньому у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства.

Вважає зазначений договір недійним та таким, що не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки зміст вказаного правочину суперечить положенням чинного законодавства України, а тому просив визнати його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд», яке є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Енергобуд» є позичальником ПАТ «Універсал Банк» за рядом кредитних договорів та загальний борг по таким договорам становить близько 18200000 грн. 02.09.2011р., майно, що належить ТОВ «Енерго Шлях Буд» знаходиться у заставі ПАТ «Універсал Банк», тому зміст оскаржуваного договору суперечить законодавству заставу, оскільки будь-які угоди між сторонами, щодо відчуження нерухомого майна, що належить ТОВ «Енергобуд» та перебуває в заставі банку, без його згоди укладені бути не можуть. Також зазначав, що на момент укладення спірного договору ОСОБА_2 не вийшов зі складу товариства, та у ТОВ «Енергобуд» не виникло обов'язку щодо виплати ОСОБА_2 вартості майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, крім того, право вимоги учасника виплати частину майна у разі виходу з товариства є правом, що нерозривно пов'язане з особою кредитора та вказане право не може бути передане іншій особі.

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Енергобуд» від 20 серпня 2009 року погоджено вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_3 та цими зборами та зборами від 25 січня 2010 року вирішено виплатити йому частку в майні товариства грошима або шляхом передачі частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі у розмірі 19308600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2010 р. між ОСОБА_2 та ПП «Правова основа» укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов договору, первісний кредитор відступив новому кредитору дійсні вимоги, зазначені у п. 2 цього договору, які виникли на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Енергобуд», а новий кредитор став кредитором за даним договором. Згідно п.2 договору, право вимоги, що передається за цим договором, складає право нового кредитора вимагати від ТОВ «Енергобуд» (ТОВ «Енерго Шлях Буд») належного виконання зобов'язань щодо сплати 19308600 грн. - вартості частини майна ТОВ «Енергобуд», пропорційної вкладу ОСОБА_2 у статутному фонді товариства, яка підлягає виплаті останньому у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Шлях Буд», яке є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Енергобуд» є позичальником ПАТ «Універсал Банк» за рядом кредитних договорів та загальний борг по таким договорам становить близько 18200000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 жовтня 2006 року, 23 січня 2007 року, 18 липня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Енергобуд» (ТОВ «Енерго Шлях Буд») укладено договори застави, предметом яких є кран баштовий Лібхер 130-ЕС-В6; стаціонарний бетононасос Ельба-ВЕРК.

ПП «Правова основа» заявлено свої кредиторські вимоги до ТОВ «Енерго Шлях Буд», які виникли на підставі оспорюваного договору на суму 19308600 грн., ці вимоги ПП «Правова основа» порушує права банку на задоволення їх вимог, крім того, предметом спірного договору є право вимоги на майно, що належить ТОВ «Енерго Шлях Буд» та знаходиться у заставі ПАТ «Універсал Банк».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір від 30.11.2010 р. між ОСОБА_2 та ПП «Правова основа» укладено договір про відступлення права вимоги не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що за договором відступлення права вимоги, ОСОБА_2 передав право вимагати видачу, в тому числі крану баштового Лібхер 130-ЕС-В6; стаціонарного бетононасосу Ельба-ВЕРК, які перебувають у заставі ПАТ «Універсал Банк».

Відповідно до ч.2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, що інше не встановлено договором. Зазначене положення закону також закріплено в ст. 17 Закону України «Про заставу».

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недопущення заміни кредитора при укладанні договору відступлення вимоги, оскільки ці доводи не ґрунтуються на законі.

Так, ст. 515 ЦК України не допускається заміна кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Із вимог Закону України «Про господарські товариства», - ст. 54 та ст. 148 ЦК України, випливає, що виплата товариством частки у статутному капіталі, її розмір і строки виплати здійснюються лише учаснику товариства при його виході за заявою самого учасника, тобто, право на одержання вартості частки майна нерозривно пов'язано з особою учасника, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю і не може бути передана іншій особі, оскільки ні норми Закону України «Про господарські товариства», ні ЦК України не передбачають право учасника передавати свої майнові права третім особам, зокрема право на отримання грошової компенсації від зазначеної вартості майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2012 року у справі за позовом ПП. «правова основа» до ТОВ «Енерго Шлях Буд», треті особи - ПАТ «Універсал Банк», ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання права власності на майно, встановлено, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4, яка визначена в розмірі 19308600 грн. рішенням загальних зборів учасників товариства від 25 січня 2010 року, грошовими коштами або шляхом видачі частини майна товариства, не може бути передана іншій особі, оскільки такі зобов'язання нерозривно пов'язані з особою учасника.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково до спірних правовідносин застосував ст. 586 ЦК України, оскільки, як вбачається з договору відступлення права вимоги, ОСОБА_2 передав право вимагати видачу, в тому числі крану баштового Лібхер 130-ЕС-В6; стаціонарного бетононасосу Ельба-ВЕРК, які перебувають у заставі ПАТ «Універсал Банк», що є порушенням прав позивача як заставодержателя.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Правова основа» відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді