АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/5335/2012
Головуючий у 1 інстанції: Камбулов Д.Г.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Головачова Я.В.
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним кредитного договору № 2612/0908/71-009 укладеного 04.09.2008 року між ним та ПАТ «Сведбанк», з моменту укладення.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що зміст кредитного договору, зокрема вираження та виконання зобов'язання в іноземній валюті суперечить вимогам чинного законодавства та діючим нормативно - правовим актам.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 31 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання кредитного договору недійсним -відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2 на підставі довіреності, подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначав, що рішення є необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема зазначав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було застосовано закон який підлягав застосуванню, зокрема ст..ст.42,55 Конституції України, ст..3 ЦК України, пункти 19,22,23 ст.1, ст..ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», не було враховано правову позицію Конституційного Суду України викладену в п.3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року .
В судове засідання не з'явився представник відповідача, який у встановленому законом порядку був повідомлений про день та час розгляду справи /а.с.109/, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у його відсутність відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 4 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Сведбанк», був укладений кредитний договір № 2612/0908/71-009 на суму 53 000 доларів США на придбання нерухомого майна, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 11,9 % річних та з остаточним поверненням 3 вересня 2038 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції правильно виходив з того що кредитний договір між ним та ПАТ «Сведбанк» був укладений з дотриманням діючого законодавства, судом не встановлено порушень з боку відповідача при укладенні кредитного договору вимог, зазначених в ст. 203 ЦК України, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.
Такий висновок суду є правильним.
Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти /споживчий кредит/ або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У договорі про надання споживчого кредиту зазначається сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг; дати видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.
Кредитний договір між сторонами укладений в письмовий формі. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, порядок зміни та припинення договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків та неправомірно не застосував до спірних правовідносин ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», за правилами якої продавець /виконавець, виробник/ не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, до яких відносяться положення кредитного договору про надання кредиту в іноземній валюті, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення /
Відповідно до п.3 ст.3 та ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, а пунктом 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за №541/13808, встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. Така норма запроваджена на виконання Закону України «Про захист прав споживачів» та дотримана відповідачем у п.10.13 укладеного сторонами кредитного договору.
Саме по собі зростання /коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання договору недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
За таких обставин відсутні підстави вважати несправедливим положення кредитного договору укладеного між сторонами про надання кредиту в іноземній валюті не має підстав, а тому суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору в цій частині та договору в цілому.
Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: «підпис».
Судді: «підписи».
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/5335/2012
Головуючий у 1 інстанції: Камбулов Д.Г.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
6 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Головачова Я.В.
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -
Керуючись ст.ст. 218, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: