Судове рішення 22-ц/2690/8893/2012 від 04.07.2012

Судове рішення #23624621

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/8893/2012 Головуючий у 1-ій інстанції -

Пасинок В.С.

Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Мазурик О.Ф.,

суддів: Росік Т.В., Борисової О.В.,

при секретарі: Охневській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» про зобов'язання виконати умови договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» (далі - ТОВ «Невірос») про зобов'язання виконати умови договору, стягнення неустойки, інфляційних витрат та процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11 січня 2006 року між нею та ТОВ «Невірос» був укладений договір про пайову участь у житловому будівництві № 11-01/48 (далі - Договір), з відповідними додатками. Згідно з умовами зазначеної угоди позивачка зобов'язалася сплатити вартість трикімнатної квартири за умовним номером 70, що розташована на 1-му житловому поверсі, 4-го під'їзду багатоповерхового житлового будинку (далі - Об'єкт пайової участі, квартира) за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт будівництва), а відповідач - побудувати та в IV кварталі 2008 року, здати в експлуатацію і передати позивачам за актом об'єкт пайової участі.

Вимоги позивача у даній справі мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за таким договором в частині введення в експлуатацію будинку у встановлений договором строк.

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивачка просила зобов`язати відповідача виконати умови вище зазначеного Договору та стягнути з відповідача на її користь неустойку в розмірі 23 966 грн. 40 коп. (а.с. 96).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ «Невірос» виконати умови укладеного договору від 11.01.2006 року № 11-01/48 про пайове інвестування у житлове будівництво, а саме: закінчити будівництво багатоповерхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ТОВ «Невірос» на користь позивачки неустойку за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 23 966 грн. 40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Судовий збір у розмірі 239 грн. 66 коп. стягнуто з ТОВ «Невірос» на користь держави.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду і вважаючи його незаконним та необґрунтованим, що ухвалене з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального прав, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення.

Обґрунтовуючи вимоги щодо скасування рішення, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання виконати умови договору, суд не врахував, що такий обов'язок відповідача вже передбачений умовами укладеного Договору, і встановлення такого обов'язку ще й судовим рішенням є порушенням Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення неустойки, порушив вимоги ст.ст. 213-215 ЦК України, не застосував позовну давність до вимоги про стягнення неустойки.

У судовому засіданні апелянт підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача, вважаючи рішення законним, таким, що постановлено за повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та правильним застосуванням норм матеріального права, просив постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 47 Конституції України кожен має право на житло; держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Судом першої інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог встановлено, що 11 січня 2006 року між сторонами був укладений договір про пайову участь у житловому будівництві № 11-01/48, з відповідними додатками. Згідно з умовами зазначеної угоди позивачка зобов'язалася сплатити вартість трикімнатної квартири за умовним номером 70, що розташована на 1-му житловому поверсі, 4-го під'їзду багатоповерхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, а відповідач - побудувати та в IV кварталі 2008 року здати в експлуатацію і передати позивачам за актом об'єкт пайової участі.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 7.1. Договору передбачено, що він діє до моменту повного виконання своїх обов'язків сторонами, або до його припинення з підстав визначених ним.

Виконуючи договірні зобов'язання, позивачка протягом січня 2008 - лютого 2009 сплатила відповідачу кошти на загальну суму 998 600 грн.

Висновок суду першої інстанції, що відповідач порушив умови договору щодо здачі будинку в експлуатацію, колегія суддів вважає таким, що зроблений на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Разом з тим, вирішуючи вимоги позивача в частині зобов'язання завершити будівництво, суд першої інстанції не врахував, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом, статтею 16 ЦК України, а також договором, укладеним між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами пунктом 4.1. додатку № 2 до Договору запланована/орієнтовна дата введення в експлуатацію об'єкта будівництва житлового будинку є 4-й квартал 2008 року, при цьому кінцевим строком введення в експлуатацію Об'єкта будівництва (житлового будинку) є останній календарний день третього місяця, що слідує за четвертим кварталом 2008 року, тобто 31 березня 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати умови укладеного договору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору щодо здачі будинку в експлуатацію.

З урахуванням наведеного, питання про застосування наслідків у разі порушення зобов'язання, слід вирішувати виходячи з вимог, передбачених ст. 611 ЦК України.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки, в зв'язку з порушенням зобов'язання, жодна із сторін Договору не скористалась своїм правом на його припинення відповідно до умов Договору, обов'язок відповідача завершити будівництво та ввести будинок в експлуатацію існує і на даний час відповідно до п. 7.1. Договору і встановлювати такий обов'язок ще й судовим рішенням не ґрунтується на вимогах закону.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати умови договору, а саме: закінчити будівництво багатоповерхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

За такого порушення норм матеріального права, допущеного судом першої інстанції, рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання закінчити будівництво багатоповерхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки, колегія суддів вважає, що оскільки відповідач у строк до 31 березня 2009 року не збудував та не здав в експлуатацію Об'єкт будівництва, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що останній, відповідно до п. 4.2. Договору, повинен сплатити ОСОБА_3 неустойку за кожен місяць затримки за дванадцять місяців, що передували зверненню до суду, у розмірі 0,2 % від суми фактично сплачених позивачкою грошових коштів пайової участі.

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального права, а саме не застосування позовної давності до вимоги про стягнення неустойки, не заслуговують на увагу, оскільки за правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа неустойки така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про її стягнення за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Вказана правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду України, що прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (№ 6-7698вов08 від 12.03.2012), і яка, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні вищевказаної справи судом першої інстанції зроблені правильні висновки щодо стягнення неустойки за останні 12 місяців перед зверненням до суду.

Таким чином, рішення суду в частині задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки є обґрунтованим та залишається без змін.

Також колегія суддів зазначає, що заборона щодо нарахування штрафних санкцій на вимоги, щодо стягнення неустойки, передбачена Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року N 800-VI (із змінами), яким встановлено, що до 01 січня 2013 року нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється, не може бути застосована, оскільки термін здачі в експлуатацію об'єкта будівництва перенесено відповідачем більше ніж на 18 місяців, що відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 3 Закону, є підставою незастосування мораторію.

Посилання в апеляційній скарзі на процесуальні порушення не вплинули на правильність судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 317, 313-317, 319, 325, 327 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 квітня 2012 року в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» виконати умови укладеного договору від 11.01.2006 року № 11-01/48 про пайове інвестування у житлове будівництво, а саме: закінчити будівництво багатоповерхового житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні даних позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді: