АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/9690/2012 Головуючий у 1-ій інстанції - Сенін В.Ю.
Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грані», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсистемс» про визнання недійсними договорів поруки,
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 20.05.2008 її чоловік - відповідач у справі ОСОБА_5, уклав із АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» ( далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), договори поруки № 06-09/1182 та № 06-09/1183, за умовами яких зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання третіми особами боргових зобов'язань перед банком за укладеним третіми особами кредитним договором. Посилаючись на те, що вона на укладання зазначених вище договорів поруки своєї згоди не надавала та з підстав, передбачених ст. 65 СК України, просила визнати недійсними зазначені вище договори поруки.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просила вказане рішення скасувати.
В апеляційній скарзі апелянт посилалась на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без додержання всіх вимог цивільного судочинства, зокрема, рішення прийнято з порушенням ст.ст. 60, 65, 67 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 369 Цивільного кодексу України, вимог Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6, який є представником ОСОБА_4, апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених в ній.
Представник відповідача-1 ОСОБА_5 - ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.
Представник відповідача-2 - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та треті особи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, про що свідчать долучені до справи зворотні поштові повідомлення, тому ураховуючи положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2008 між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач-2 - ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Грані» і ТОВ «Будсистемс» було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 08-660/097, за умовами якого банк зобов'язався надавати позичальникам грошові кошти в наступних валютах: гривні, долари США, євро, в межах загального ліміту кредитування, що встановлено у базовій валюті (долари США) в розмірі 634000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% річних в гривні, 15% річних у доларах США, 15% річних у євро та з кінцевим терміном повернення кредиту 19.05.2018.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Грані» та ТОВ «Будсистемс» за вказаним вище генеральним договором, між відповідачем-1 і ОСОБА_5 20.05.2008 було укладено договори поруки:
- № 06-09/1182 відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язався відповідати перед відповідачем-2 в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ «Грані» зобов'язання за генеральним договором;
- № 06-09/1183 відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язався відповідати перед відповідачем-2 в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ «Будсистемс» зобов'язання за генеральним договором.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Також судом першої інстанції встановлено, що під час укладення вищезазначених договорів поруки ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 13).
Частинами 1, 2 статті 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, а при укладенні договір одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим подружжям без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також стосовно цінного майна, згода другого з подружжя повинна бути подана письмово.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому вимоги апеляційної скарги про застосування ст. 65 СК України до цих правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається в разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, є безпідставними.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Оскільки до спірних правовідносин норми ст. 65 СК не застосовуються, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов про визнання недійсними договорів поруки задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин не може бути визнано недійсним за ч. 1 ст. 203, ч . 1 ст. 215 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», як на одну з підстав скасування рішенні першої інстанції, то цей Закон до даних спірних правовідносин не може застосовуватись, оскільки він визначає загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод передбачених Конституцією України та чинним законодавством.
Відповідно до ст. 4 даного Закону (межі дії закону) цей Закон поширюється на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати прав на жилі приміщення проживають на території України. Вказаний Закон застосовується лише в тому випадку, якщо дитина має статус безпритульної чи бездомної.
Враховуючи, що договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, укладені відповідачем-2 договори поруки не порушують ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства». Згода органів опіки та піклування на укладення цих договорів не потрібна, так як не порушують майнові права дитини.
Також колегія суддів зазначає, що судом враховано посилання позивачки на положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо неможливості надання поруки відповідачем-2.
Суд дійшов вірного висновку, що оскільки таке право надано лише юридичним особам, посилання позивача на вказані положення вищезазначеного Закону є необґрунтованими, так як правовідносини, що виникли між відповідачами при укладанні договорів поруки, регулюються нормами ЦК України, які вказаної заборони не містять.
Суд першої інстанції повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку, враховував наведені вище положення ст. 65 СК України, ст.ст. 215, 553 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 ЦК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/9690/2012 Головуючий у 1-ій інстанції - Сенін В.Ю.
Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грані», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсистемс» про визнання недійсними договорів поруки,
Керуючись ст.ст. 218, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді: