АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/9997/2012 Головуючий у 1-ій інстанції -
Чередніченко Н.П.
Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Мазурик О.Ф.,
суддів: Росік Т.В., Прокопчук Н.О.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Голосіївської РДА в м. Києві, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що у квартирі, що належить йому на праві приватної власності, з його згоди, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (далі - Закону) , зареєстровані ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_5 Посилаючись на те, що відповідачі в квартирі не проживають понад шість місяців, просив визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що, відповідно до ст. 7 Закону, є підставою для їх зняття з реєстраційного обліку.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 8 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду відповідач, вважаючи його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу. На думку апелянта, рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки досягнуті судом, що викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Обґрунтовуючи вимоги щодо скасування рішення, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що з 12.04.2009 року відповідачі не проживають за адресою своєї реєстрації, їхнього майна та речей в квартирі не міститься, ніяких затрат по утриманню квартири не несуть і не турбуються про підтримання квартири в нормальному стані. Всі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, виконує він, власник квартири. В якості доказів позовних вимог ним були надані оригінали актів про відсутність відповідачів за місцем реєстрації та копії документів, що підтверджують, що він особисто здійснює оплату за надані комунальні послуги. Незважаючи на те, що ОСОБА_4 не подано жодного доказу, того, що він чинив перешкоди у допуску до вищезазначеної квартири, судом безпідставно надано доказової сили тільки її свідченням.
Вказав, що судом не взято до уваги, що з відповідачкою не перебувають і не перебували в шлюбних стосунках. Він зареєстрований у шлюбі з ОСОБА_6, у них є двоє неповнолітніх дітей. Відповідачка ОСОБА_5 не є донькою позивача, і тому у нього відсутні будь-які обов'язки щодо утримання, забезпечення житлом чи інші майнові зобов'язання відносно неповнолітньої ОСОБА_5 До реєстрації у спірній квартирі, відповідачка з дитиною проживали і були зареєстровані в Луганській області у будинку своєї матері, частина якого є у власності відповідачки.
До початку розгляду справи в апеляційному суді від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 299 ЦПК України до апеляційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
В обґрунтування заяви про приєднання до апеляційної скарги Банком зазначено, що під час розгляду вказаної справи ПАТ «Укрсоцбанк» не приймало участі у справі.
Разом з тим, судом першої інстанції ухвалено рішення, яким порушуються їх права, оскільки 25 вересня 2007 року між Банком та позивачем укладено Договір Кредиту № 08-038/475 (надалі - «Договір кредиту»), відповідно до умов якого Банк надає позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання Кредиту у розмірі 152 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості до 24 вересня 2022 року.
В якості забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Договором кредиту, між позивачем та Банком було укладено Іпотечний договір № 02-038/881, посвідчений 25 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округо ОСОБА_7 за реєстровим № 2406 (надалі - «Договір іпотеки»), відповідно до умов якого позивачем було надано в іпотеку Банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
На момент розгляду справи та винесення оскаржуваного рішення заборгованість позивача як позичальника по Договору кредиту - не погашена.
Відповідно до вимог п. 2.1.4. Договору іпотеки позивач, як Іпотекодавець, зобов'язаний без письмової згоди Іпотекодержателя (Банку), що оформляється додатковою угодою до цього договору, не відчужувати Предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну власність (діяльність), лізинг, оренду, користування, не встановлювати будь-які обтяження щодо предмету іпотеки.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Зазначив, що право користування та реєстрація відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 порушує права Банку, як Іпотекодержателя, у зв'язку з відсутністю згоди Банку, що не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та умовам Договору іпотеки.
Ухвалою колегії суддів, відповідно до ст. 299 ЦПК України, заяву про приєднання до апеляційної скарги задоволено.
У судовому засіданні представник апелянта, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, підтримав доводи апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідачка, діючи від себе та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, вважаючи рішення законним, таким, що постановлено за повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та правильним застосуванням норм матеріального права, просила постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позбавити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Треті особи належним чином повідомлені про день, час та місце судового розгляду не з'явилися. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд першої інстанції вірно встановив, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі № 2402 (а.с. 5).
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» реєстрація місця проживання особи здійснюється відповідним органом реєстрації на підставі її письмової заяви.
Судом встановлено, що відповідачі були зареєстровані у вище зазначеному приміщенні за згодою власника - позивача у справі, на підставі письмової заяви ОСОБА_4
Згідно довідки «ЖЕД № 4» ТОВ Новобудова від 19 листопада 2009 року в квартирі АДРЕСА_1 що скаладаэться з двох кімнат, зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_9 та син ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 (а.с. 6).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі були позбавлені можливості користування спірним приміщенням.
Однак, погодитися з таким висновком суду не можна.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з актів «ЖЕД № 4» ТОВ Новобудова 10.05.2009, 05.07.2009, 09.09.2009, 10.10.2009 комісією проводилися обстеження квартири АДРЕСА_1. Під час обстеження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартирі були відсутні, також в квартирі були відсутні їх речі. Зазначено, що останні в квартирі не проживають (а.с. 32-37).
Під час розгляду апеляційної скарги відповідачка ОСОБА_4 визнала факт не проживання у спірній квартирі з травня 2009 року. Пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Крім того, визнання факту не проживання у спірній квартирі з травня 2009 року підтверджується письмовою заявою ОСОБА_4 до суду від 21.09.2011 року. В заяві остання зазначила, що 05.05.2009 року ОСОБА_3 вигнав її з неповнолітньою дитиною з квартири, змінив замки. З відповідною заявою в правоохоронні органи вона не зверталася (а.с. 53-55).
Також з матеріалів справи вбачається, що судом неодноразово на ім'я відповідачів, за місцем їх реєстрації направлялися судові виклики. Але вони їх не отримували. 02.02.2010 року комісією «ЖЕД № 4» ТОВ Новобудова складено акт про неможливість вручення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судової повістки через їх незнаходження за місцем їх реєстрації (а.с. 33).
В судовому засіданні ОСОБА_4 визнала, що з заявою, щодо перешкод в користуванні спірним приміщенням, в правоохоронні органи не зверталася.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка не надала суду належних, допустимих та переконливих доказів своїх заперечень.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність поважності причин відсутності у спірному приміщенні.
Доводи ОСОБА_4 про проживання з позивачем однією сім'єю не можуть братися до уваги, оскільки знаходяться поза межами позовних вимог.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про доведеність факту проживання сторонами однією сім'єю не звернув уваги на доводи позивача, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою та від шлюбу має двох неповнолітніх дітей. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 батьком зазначено ОСОБА_11 (а.с. 88).
Крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».
Так, згідно ст. 6 цього Закону, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідно до ст. 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Як випливає з указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійсненим на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, пред'явивши одну із вище зазначених вимог.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Оцінюючи повно і всебічно встановлені у справі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ст.ст. 10,11,58.59, 60, 303 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано належні та допустимі доказів на підтвердження позовних вимог.
За таких обставин ухвалене в справі судове рішення щодо відмови в задоволенні позову не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 317, 313-317, 319, 325, 327 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 травня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1».
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/9997/2012 Головуючий у 1-ій інстанції -
Чередніченко Н.П.
Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( вступна та резолютивна частини )
20 червня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Мазурик О.Ф.,
суддів: Росік Т.В., Прокопчук Н.О.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей голосіївської РДА в м. Києві, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
Керуючись ст.ст. 218, 317 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 травня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1».
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді: