Справа № 22-8046 Головуючий у 1 інстанції - Макаренко І.О.
2012 рік Доповідач - Шахова О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Поливач Л.Д., Головачова Я.В.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 14 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», 3 особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього недійсними, -
В С Т А Н О В И Л А :
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього недійсними - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову, посилаючись на те, що у відповідача, на момент укладання спірного договору кредиту, як це передбачено законодавством України, не було індивідуальної ліцензії, виданої НБУ на використання іноземної валюти при здійснення платежів за вказаним договором кредиту. Вважає, що оспорюваний кредитний договір відповідно до ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним. Також, зазначив, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови кредитного договору є несправедливими, оскільки внесення в кредитний договір пункту про використання банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з банком у разі настання певних подій. Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скарг, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.З ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина 1 ст. 1056-1 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківських кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника повернути заборговану суму, а також, на зобов'язання сплатити проценти та інші збори з такої суми.
У статті 2 зазначеного Закону «Про банки і банківську діяльність» дане визначення поняття кошти, згідно якого кошти - це гроші у національній валюті, іноземній валюті чи їх еквіваленті. Ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 02.06.2008 р. між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк" був укладений кредитний договір № 490074096. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивачу був наданий кредит в розмірі 19027,48 доларів США.
ПАТ "Альфа- Банк", як фінансова установа в установленому законом порядку отримав 03 грудня 2001 року в НБУ банківську ліцензію № 61, дозвіл N 61-5 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями, застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагалося.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правої оцінки зібраним у справі доказів, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про те, що у банку не було індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій та те, що кредитний договір суперечить вимогам ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу для скасування рішення суду, колегія судів не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Нормами ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
Відповідач отримав банківську ліцензію № 61, дозвіл N 61-5 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями, застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагалося.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На момент укладення кредитного договору банк мав всі необхідні для здійснення кредитних операцій ліцензії, а позивач ОСОБА_1 в повному обсязі володів необхідною інформацією щодо кредитних умов, форми забезпечення кредиту, типу відсоткової ставки, строку, варіантів повернення кредиту тощо. Кредитний договір підписано ним добровільно. При підписанні спірного кредитного договору він погодився з його умовами та не заперечував проти надання кредиту в іноземній валюті - доларах США, сплати процентів та інших платежів у доларах США.
Доводи апеляційної скарги про те, що на день укладання кредитного договору іноземний курс валюти - одного долара США становив 4,50 грн, а на сьогоднішній день - 7,99 грн, що свідчить про істотну зміну обставин, щодо виконання боргового зобов'язання за кредитним договором, що є підставою для визнання кредитного договору та всіх його додатків недійсними, колегія судів також не приймає до уваги, оскільки зростання курсу долара США - валюти кредиту, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні у відношенні до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введенні в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 14 березня 2012 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.
Головуючий:
Судді: