Судове рішення #23624523

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


«14» березня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Кравченко С.І.,

суддів - Худика М.П., Гладія С.В.,

за участю прокурора - Пламадяла І.П.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий: 14.06.2005 року за ч. 1 ст. 186 КК України з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

12.08.2005 року за ч.2 ст. 186 КК України з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.

Засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки та на нього покладені обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду, 8.10.2007 року близько 14 години 10 хвилин ОСОБА_2, увійшов до приміщення магазину «Дарниця ПП Ярослав», який розташований по вул. Будівельників, 38/14 в м. Києві, та таємно викрав з прилавку два плети із 100 % новозеландської вовни, які належать ПП «Ярослав», на загальну суму 645 гривень. Після чого направився до виходу, незважаючи на звернення продавця магазину стосовно оплати за товар.

Проте розуміючи, що його дії стали помічені сторонніми особами, не зупинився та з метою збереження викраденого майна, швидко вийшов з


Справа № 11/2690/577/2011 Головуючий у першій інстанції - Шурига Т.Г.

ОСОБА_4:ч.2 ст.186 КК України Доповідач - Худик М.П.


приміщення магазину та почав тікати з місця вчинення злочину, але був затриманий сторонньою особою.

В апеляції та доповненнях до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі, внаслідок м'якості, а також неправильного застосування кримінального закону та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового складання вироків, остаточно призначити покарання 6 років позбавлення волі. На обґрунтування своєї апеляції посилається на те, що судом не повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину а також неправильно застосовано кримінальний закон. Зокрема те, що підсудний раніше засуджувався за аналогічні корисливі злочини, судимість за які не знята, а отже на шлях виправлення не став. А також, зазначає про те, що ОСОБА_2 будучи засуджений 12.08.2005 року за ч. 2 ст. 186 КК України та звільнений від покарання з випробуванням вчинив новий злочин 08.10.2007 р. не відбувши випробування. Тому, вважає необґрунтованим застосування ст. 75 КК України.

У поданих запереченнях на апеляцію прокурора, захисник засудженого ОСОБА_1 вважає вирок щодо його підзахисного законним та обґрунтованим та просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого та захисника засудженого, які заперечували проти задоволення апеляції та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Вирок суду відносно ОСОБА_2 в частині доведеності вини та кваліфікації його дій учасниками процесу не оскаржуються, тому, виходячи з вимог ст. 365 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновок суду першої інстанції, щодо фактичних обставин справи.

Таким чином дії ОСОБА_2, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж), вчинене повторно.

Проте при призначені покарання засудженому суд всіх обставин справи та вимог закону не врахував.

Так у відповідності п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи засуджені відповідно до ст. 75 КК України, якщо протягом іспитового строку вони не вчиняють нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 12.08.2005 року вироком Солом'янського районного суду м. Києва був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки 6 місяців.

Вироком, що оскаржується ОСОБА_2 засуджено за злочин, який він вчинив 8.10.2007 року.

Згідно довідки Дніпровського районного відділу КВІ в м. Києві № 25/5343 від 23.11.2010 року іспитовий строк встановлений для ОСОБА_2 закінчився 12.02.2008 року.

Тому враховуючи, що злочин підсудним вчинено в період іспитового строку, вказівка суду першої інстанції на те, що ОСОБА_2 в силу ст. 89 КК України несудимий є безпідставною.

Крім цього приймаючи до уваги, що злочин вчинено в період іспитового строку суд першої інстанції у відповідності до вимог ч. 3 ст. 78 КК України зобов'язаний був призначити покарання підсудному за правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 КК України.

Оскільки судом порушено вимоги закону щодо призначення покарання за сукупністю вироків, то такий вирок, який постановлений з порушенням вимог ст. 371, 374 КПК України, підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд. Тому, що в даному випадку з урахуванням вимог ст. 378 КПК України апеляційний суд позбавлений можливості постановити свій вирок.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора про скасування вироку в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, проте в зв'язку з незастосуванням ст. 71 КК України при призначені покарання засудженому судова, колегія позбавлена можливості перевірити вирок в частині призначення покарання, на предмет його м'якості, оскільки воно не є остаточним.

При новому розгляді справи судом першої інстанції необхідно звернути увагу на зазначені порушення закону, а також на таку обтяжуючу покарання обставину як рецидив злочину, яка зазначена у вироку. Оскільки у вступній частині вироку зазначається, що ОСОБА_2 засуджувався за ч. 1 ч. 2 ст. 186 КК України, що відповідно до ст. 32 КПК України визнається повторністю, яка і вплинула на остаточну кваліфікацію дій засудженого, тому суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29.12.2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу повернути в суд першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Судді:


____________ _____________ ____________

Кравченко С.І. Худик М.П. Гладій С.В.





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація