Судове рішення 22-ц/2690/3789/2012 від 04.07.2012

Судове рішення #23624434

справа № 22-ц/2690/3789/2012 головуючий у 1-й інстанції: Притула Н.Г.

категорія: доповідач: Іванченко М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Кабанченко О.А., Желепи О.В.

при секретарі: Дубик Ю.Г.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Косара Б.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними пунктів договорів,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення і постановлення нового про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, апелянт вважає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», позбавивши його права на захист своїх прав у суді загальної юрисдикції, як органу державної влади. Безпосереднім порушенням свого права як споживача апелянт вважає факт відмови Головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» Філімоновим О.Б. у видачі завіреної копії Регламенту третейського суду, посилаючись на відсутність технічної можливості, хоча банком було сплачено третейський збір у значному розмірі. Неврахування судом даних обставин зумовило до поспішних та неправильних висновків по справі, у зв'язку з чим рішення суду на думку апелянта підлягає скасуванню.

В суді апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.

Треті особи в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була укладена рамкова угода №SMERS01118, за якою Банк на умовах цієї Угоди та договорів про надання траншу, надає Позичальнику кредитні продукти у межах строку, що становить 180 місяців з дати укладення цієї Угоди та в загальному розмірі, що визначений п.1.2 цієї Угоди (3 000 000,00 доларів США) та на умовах, передбачених статтею 2 цієї Угоди.

25.06.2008 року між тими ж сторонами було укладено Договір про надання траншу №SME0014201. За даним договором, ОСОБА_1 в рамках Рамкової угоди було надано транш в розмірі 900 000,00 доларів США на строк користування 180 місяців зі сплатою 18,38 % річних (п.1.1 Договору). Кредит надавався на придбання нерухомості та фінансування витрат на ремонт та реконструкцію цієї нерухомості для подальшого використання у підприємницькій діяльності (п.1.2 Договору).

Виходячи з того, на які цілі надано кредит, посилання апелянта про регулювання правовідносин, що виникли між сторонами у зв'язку із укладенням договору кредиту, нормами Закону України «Про захист прав споживача», підлягають відхиленню.

Згідно із ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Оскільки ОСОБА_1 отримав кредит на придбання нерухомості та фінансування витрат на ремонт та реконструкцію цієї нерухомості для подальшого використання у підприємницькій діяльності, то він не є споживачем в укладеному між сторонами кредитному договорі, а, відповідно, не має прав і обов'язків, встановлених для споживачів Законом України «Про захист прав споживача».

Окрім того, апелянт не наводить які саме статті вказаного Закону були порушені відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Умови договору визначаються і погоджуються на розсуд сторін, крім тих, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Сторони домовились та зазначили в пунктах 4.7 Рамкової угоди та 6.2 Договору, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий Союз»у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий Союз». Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з даним Договором. Сторони домовились, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін».

Викладені в тексті угоди її істотні умови, права і обов'язки сторін та, зокрема, порядок вирішення спорів погоджені сторонами, про що свідчить її підписання ними, в т. ч. позивачем.

Тому безпідставними є посилання в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення, що волевиявлення позивача не було вільним та не відповідало внутрішній волі.

Заборони на включення в договір такої умови чинне законодавство не містить і ця умова ним не визначається.

Бажання кредитора укладати угоду про надання кредиту з включенням до неї третейського застереження не може вважатись дискримінаційним та таким, що порушує права і інтереси позивача, оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК України).

Позбавлення відповідача права висувати свої пропозиції щодо умов укладення договору суперечило б суті і принципам цивільних відносин.

Позивач міг відмовитись від укладення договорів на таких умовах.

Договір чи його частина може бути визнаний недійсним у випадках, передбачених ст. 215 ЦК України.

Позовні вимоги про визнання недійсними пунктів договорів щодо третейського застереження не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо безпідставності доводів позивача, що третейське застереження в Кредитному договорі позбавляє позивача можливості скористатися Законом України «Про захист прав споживачів», який надає право на звернення до суду загальної юрисдикції за місцем свого проживання, оскільки відповідно до ст. 51 Закону України "Про третейські суди", стороні надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду, протягом строку визначеному законом.

Суду не надано доказів, які б свідчили, що вказане третейське застереження суперечить нормам ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також позивачем не доведено обману з боку відповідача.

За таких обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи скарги на законність прийнятого рішення не впливають.

За таких обставин підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наведених в апеляційній скарзі підстав, відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і дають можливість апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги для перевірки законності рішення в цій частині, що передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України, не встановлено.

Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя: судді: