Судове рішення 22-ц/2690/2760/2012 від 04.07.2012

Судове рішення #23624432

Справа № 22-ц/2690/2760/2012 Головуючий у 1-й інстанції - Савицький О.А.

категорія: доповідач: Іванченко М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Кабанченко О.А., Желепи О.В.

при секретарі: Дубик Ю.Г.

за участю: представника МПП «Атлант-плюс» - Шкарівської І.В.

представника ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» - Муньки О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства «Атлант-плюс», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна», третя особа: ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті ДТП

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з МПП «Атлант-плюс» на користь ОСОБА_4 30563,10 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» на користь ОСОБА_4 24990 грн. страхового відшкодування. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення і постановлення нового про відмову у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням всіх фактичних обставин справи, виходячи з наступного. Суд не звернув уваги на ту обставину, що позивач порушив передбачену ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» процедуру для отримання страхового відшкодування, так як не звертався до ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому відповідач ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» був позбавлений можливості прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. На думку апелянта, право на звернення з таким позовом виникає у потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особи тільки після проходження процедури передбаченої ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки позивачем не було виконано вказаних дій - то це виключає відповідальність страхової компанії за невиплату страхового відшкодування. Також апелянт вважає, що висновок № 01/05 автотоварознавчого дослідження від 23.05.2008 року є неналежним доказом у справі, оскільки огляд пошкодженого під час ДТП транспортного засобу було проведено без участі ПрАТ «СК «Саламандра - Україна», так як останню не було повідомлено про дату та час цього огляду. Зважаючи на ці обставини, ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» була позбавлена можливості приймати участь в огляді даного транспортного засобу та пересвідчитись у відповідності дійсних пошкоджень автомобіля із пошкодженнями, вказаними в протоколі огляду транспортного засобу від 21.04.2008 р. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. Враховуючи всі викладені обставини, страхова компанія не мала підстав для виплати страхового відшкодування позивачу. Неврахування судом даних обставин зумовило до поспішних та неправильних висновків по справі, у зв'язку з чим рішення суду, на думку апелянта, підлягає скасуванню.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник відповідача МПП «Атлант-плюс» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.

Позивач та третя особа в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2008 року на перехресті вулиць Щусєва - Грекова в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів під керуванням ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в результаті якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_5, який керував автомобілем ГАЗ 33023 д/н НОМЕР_2, про що свідчить постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2008 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 15 липня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача було притягнуто ПрАТ «СК «Саламандра - Україна», оскільки автомобіль НОМЕР_2, який належить МПП «Атлант-Плюс», був застрахований в ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/1389329 від 29.07.2007 року.

Відповідно до вказаного полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (а. с. 56).

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує:

- шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;

- шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

- шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування";

- шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

- шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

- шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;

- шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;

- шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

- шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

Таким чином зазначена стаття Закону встановлює вичерпний перелік обставин, за яких страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування, в разі спричинення страхувальником одного із перелічених видів шкоди.

Оскільки постановою суду було встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, внаслідок чого для останнього настала цивільно-правова відповідальність, то вказана подія є страховим випадком, що вже само по собі є підставою для виплати страхового відшкодування потерпілій стороні.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що порушення позивачем передбаченої ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» процедури для отримання страхового відшкодування виключає відповідальність страхової компанії за невиплату страхового відшкодування та є підставою для відмови у виплаті такого відшкодування - є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки такої підстави для невиплати страхового відшкодування у ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено.

Посилання апелянта на положення п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування» в даному випадку є помилковим, оскільки норми вказаного закону не регулюють відносини, які склались між сторонами спору, та які регулюються виключно ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Відповідно до положень ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в разі якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 цього Закону (а. с. 57).

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально

Таким чином, обставини, викладені ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» у своїй апеляційній скарзі можуть бути підставою для її звернення з регресним позовом до МПП «Атлант-Плюс» та ОСОБА_5

За таких обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують викладених в рішенні суду висновків та на законність прийнятого рішення не впливають.

За таких обставин підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наведених в апеляційній скарзі підстав, відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і дають можливість апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги для перевірки законності рішення в цій частині, що передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України, не встановлено.

Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя: судді: