Судове рішення 22-ц/2690/4303/2012 від 04.07.2012

Судове рішення #23624431

справа № 22-ц/2690/4303/2012 головуючий у 1-й інстанції: Гайдук С.В.

категорія: доповідач: Іванченко М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Кабанченко О.А., Желепи О.В.

при секретарі: Дубик Ю.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання договору поруки недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» загальну заборгованість за Кредитним договором № 248/П/74/2008-840 від 13.06.2008 року на суму 126914,71 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 08.09.2009 року становить 1014683,08 грн., судового збору 1700 грн. та 120 грн. збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього 1016503,08 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення зустрічного позову в повному обсязі та про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра». Апелянт вважає що рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зроблений в рішенні висновок про можливість надання позики банком в іноземній валюті суперечить положенням ЦК України і Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Законом України «Про банки і банківську діяльність» банкам не надане право на операції з валютними цінностями у кредитних відносинах. Національним банком України визначено вичерпний перелік випадків, коли можливе використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії, і укладення кредитного договору в іноземній валюті між сторонами даного спору не відноситься до жодного з перелічених НБУ випадків. Суд не звернув увагу на те, що філія банку не мала права підписувати оспорюванні правочини, так як не була наділена достатніми повноваженнями на це. ПАТ КБ «Надра» було порушено вимоги п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ним було порушено черговість пред'явлення права вимагати від поручителя виконання зобов'язання. Окрім того, апелянтом не було отримано Вимогу банку про дострокове погашення кредиту, адже лише після сплину 30 календарних днів після отримання такої вимоги, банк мав право звернутися до суду із відповідним позовом. Банк не перевірив надані ОСОБА_1 дані, що входить в його обов'язки для надання кредиту, оскільки як виявилось пізніше боржник на час отримання кредиту не працював, а доходи його були не стабільні. Такі дії апелянт вважає як введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення для правочину, а тому такий правочин має бути визнаний судом недійсним.

В суді апеляційної інстанції сторони не з'явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 13.06.2008 року між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 248/П/2008-840, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 111359,34 доларів США, строком до 12.06.2028 року, зі сплатою 14,49% на рік за користування кредитними коштами (а. с. 8-10).

Відповідно до п.п.3.3.1., 3.3.2., 3.3.3. договору кредиту щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1442,00 доларів США.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору 13.06.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язувався в разі невиконання або прострочення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань погасити заборгованість (а. с.13).

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

В суді першої інстанції встановлено, що відповідачі не виконують свої зобов'язання по кредитному договору та договору поруки та протягом тривалого часу, а саме з кінця 2008 року, не розраховуються з позивачем, внаслідок чого, станом на 08.09.2009 року утворилась загальна заборгованість відповідачів по кредитному договору перед позивачем в сумі 126914,71 доларів США, що еквівалентно 1014683,08 грн., яка складається із таких сум: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 110503,65 доларів США; прострочена заборгованість по відсоткам в сумі 14962,08 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту в сумі 1448,98 доларів США, які підлягають до солідарного стягнення з відповідачів.

Отже, позивач ПАТ КБ «Надра» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти в іноземній валюті, а позивач отримав те, на що розраховував, - кошти в іноземній валюті на придбання земельної ділянки.

Оскільки предметом кредиту були долари США, то, виходячи з положень ст. 1054 ЦК України, на позичальникові лежав обов'язок саме по їх поверненню кредиторові.

Покладення на позичальника обов'язку по поверненню кредиту у отриманій ним іноземній валюті, не може вважатись такими положеннями договору, які суперечать чинному законодавству України, оскільки волевиявлення позичальника було направлене саме на отримання кредиту в доларах США, а не в гривнях чи іншій валюті.

В даному випадку валюта не виступала засобом платежу, а тому, виходячи із специфіки кредитного договору та визначених ним прав і обов'язків сторін, відсутні підстави вважати про порушення при укладенні договору положень Декрету KM України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законів України «Про національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», на що посилається апелянт.

Долученими до справи документами, визначеними Законом України «Про банки і банківську діяльність», підтверджується право ПАТ КБ «Надра» на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, в т. ч. надання кредитів у іноземній валюті фізичним особам (а. с. 134-139).

В зв'язку з цим підлягають відхиленню доводи апелянта про відсутність у банка права на операції з валютними цінностями у кредитних відносинах.

Також підлягають відхиленню доводи апелянта про те, що філія банку не мала права підписувати оспорюванні правочини, так як не була наділена достатніми повноваженнями на це.

Вказані доводи спростовуються долученими до справи документами, а саме: п. 3.1. Положення про Відділення № 74 філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» та п. 1.4. Статуту Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (а. с. 66-72, 73-91).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 кодексу.

Доводи апелянта про те, що банком було порушено черговість пред'явлення права вимагати від поручителя виконання зобов'язання, а також про те, що апелянтом не було отримано Вимогу банку про дострокове погашення кредиту не беруться судом до уваги, оскільки вказані обставини в будь-якому випадку не є підставою для визнання договору поруки недійсним, виходячи із положень ст. 203 ЦК України, про що апелянтом було заявлено позов.

ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів щодо вчинення ним правочину під впливом обману, а тому вимоги в цій частині не доведені, ґрунтуються лише на поясненнях відповідача і не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

Недоведеність вимог або ж неможливість захисту порушеного права позивача обраним ним способом є підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні заявленого з цих підстав позову.

За таких обставин підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів, відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і дають можливість апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги для перевірки законності рішення в цій частині, що передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України, не встановлено.

Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Дане рішення не позбавляє ОСОБА_2 права на звернення до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 коштів у порядку регресу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя:

судді: