Судове рішення 22-ц/2690/13817/2011 від 04.07.2012

Судове рішення #23624429

справа № 22-ц/2690/13817/2011 головуючий у 1-й інстанції: Зінченко С.В.

категорія: доповідач: Іванченко М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Кабанченко О.А., Желепи О.В.

при секретарі Голуб К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2011 року позов ОСОБА_1 частково задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, у тому числі щодо надання доступу до квартири працівників Київського міського БТІ для проведення обстеження приміщення з метою проведення реєстрації права власності ОСОБА_1 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 12,00 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України апелянт включив до апеляційної скарги свої заперечення стосовно ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2011 року про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Апелянт вказує на те, що обставини справи з'ясовано неповно, в рішенні допущені порушення норм матеріального і процесуального права. Позивачем не подано докази, які б підтверджували наявність обставин, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, зокрема щодо здійснення ОСОБА_2 перешкод у доступі працівникам Київського міського БТІ до квартири з метою її обстеження. Особисто ОСОБА_2 повідомлень про дату та час проведення технічної інвентаризації працівниками БТІ не отримувала, а тому не мала підстав для їх допуску у квартиру. Також задоволення первісного позову без вирішення питання про виділення частки спільного майна в натурі порушує конституційні права ОСОБА_2 на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання в її особисте життя і т.д. Вимоги зустрічного позову взаємопов'язані з вимогами основного позову, їх спільний розгляд є доцільним, а тому суд безпідставно відмовив у прийнятті його до розгляду на підставі ст. 123 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Право власності на Ѕ частину цієї квартири визнано за ОСОБА_1 рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01.03.2011 року.

Виходячи з предмету заявленого позову, ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні квартирою та надати ключі від неї, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не впускає його та працівників Київського міського БТІ в це жиле приміщення для проведення обстеження, ключів від нього він не має.

З матеріалів справи випливає, що відповідачка не визнає права позивача на користування спірним приміщенням, що виразилось, зокрема, і в поданні зустрічної позовної заяви, в якій, крім інших доводів, вказано, що питання про набуття ОСОБА_1 права на користування квартирою неможливо вирішити без виділення часток в натурі та встановлення конкретного порядку користування квартирою за рішенням суду (а. с. 22-24).

Наведеним підтверджуються посилання позивача на чинення йому перешкод у користуванні власністю, а тому суд першої інстанції правильно задовольнив заявлений позову та зобов'язав відповідача не чинити перешкод у користуванні квартирою.

В процесі розгляду справи ні відповідач, ні її представник не пропонували добровільно надати останньому ключі від квартири, що спростовує посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 не чинить ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою та в доступі до неї.

Спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності, а тому ОСОБА_1, як її співвласник, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні цього права (ст. ст. 319, 356, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України).

Чинне законодавство не ставить реалізацію цього права в залежність від того, чи має право власності на такий об'єкт лише одна особа, чи він перебуває у власності кількох осіб.

В останньому випадку право спільної власності здійснюється за згодою всіх співвласників (ст. 358 ЦК України).

Небажання одного із співвласників надати у користування іншому співвласнику належне цим особам майно, є порушенням прав такого співвласника, що підлягають судовому захисту.

Жоден із співвласників не має переваг у користуванні майном і ненадання згоди у його використанні не може тягти за собою обмеження права іншого співвласника.

Виходячи із викладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Посилання апелянта не неможливість спільного проживання у спірній квартирі без вирішення питання про виділення часток в натурі і визначення конкретного порядку користування квартирою, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки відповідачка не позбавлена права заявити окремий позов з такими вимогами. Питання про вселення у вказану квартиру позивачем не ставилось, а тому доводи апелянта в цій частині не можуть мати правове значення для вирішення спору про усунення перешкод у користуванні квартирою, зокрема задля здійснення дій по оформленню права власності ОСОБА_1 на свою частку квартири в органах БТІ.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи носять загальний характер і є безпідставними.

Вони не спростовують наведеного та зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків.

Тому, колегія суддів відмовляє в задоволенні апеляційної скарги на це рішення і залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя:

судді: