справа № 22-ц/2690/6346/2012 головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.
категорія: доповідач: Іванченко М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Іванченка М.М.
суддів: Кабанченко О.А., Панченка М.М.
при секретарі: Дубик Ю.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Позивачка звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди завданої їй, внаслідок прийняття в 2008 році Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким були звужені її соціальні гарантії передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме нею була недоотримана додаткова пенсія в розмірі, що був визначений Законом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням позивачка через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд неправильно застосував норми матеріального права, та дійшов до безпідставного висновку про недоведеність вини держави в спричиненні їй матеріальної шкоди, внаслідок недоотримання нею додаткової пенсії в розмірі, який був визначений Законом. В скарзі позивач посилається на те, що суд повинен був застосувати аналогію закону, та стягнути завдану їх шкоду на підставі ст. ст. 1173-1175 ЦК України.
Позивачка ОСОБА_1, представник Державного Казначейства та Пенсійного фонду до апеляційного суду не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонером, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, в зв'язку з чим має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров ю, та щомісячне підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, у встановленому законом розмірі.
Нарахування та виплата пенсії позивачу здійснюється Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.
Пунктами 12 та 15 розділу 28 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено розмір державної пенсії та додаткової пенсії, виплата яких передбачена ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення пп. 12, 15 розділу 28 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути з Держави Україна на підставі ст. 1175 ЦК України завдану їй матеріальну шкоду в сумі 26658,50 грн., що відповідає недоотриманій нею сумі додаткової пенсії в період дії пп. 12, 15 розділу 28 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України факту заподіяння шкоди та вини відповідача - Державної казначейської служби України, у її заподіянні.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, так як він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам діючого Законодавства України.
Доводи скарги про невірне застосування судом ст. ст. 1173-1175 ЦК України за аналогією закону не приймаються, тому що у суду були відсутні підстави для застосування вказаних норм права при вирішенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Вищезазначені норми ЦК України не регулюють правовідносини, щодо спричинення шкоди, внаслідок прийняття Верховною Радою України Законів, що визнані Конституційним Судом України неконституційними та не встановлюють порядок відшкодування такої шкоди.
Окрім того, стягнення недоотриманих сум пенсії не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, судом повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи, висновки суду є правильними і ґрунтуються на вимогах закону, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий суддя:
судді: