Судове рішення 22-ц/2690/2798/2012 від 04.07.2012

Судове рішення #23624417

справа № 22-ц/2690/2798/2012 головуючий у 1-й інстанції: Сухомлінов С.М.

категорія: доповідач: Іванченко М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Кабанченко О.А., Панченка М.М.

при секретарі: Бабіч К.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору найму та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2011 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 849,23 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення його позову в повному обсязі та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4. Апелянт вказує на те, що судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Суд не врахував того, що свідоцтво про право власності було отримано лише на ім'я ОСОБА_1, a не на сторін спору як на співвласників. Вказане свідоцтво не дійсним не визнавалось. Також судом не враховано, що на час отримання свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1 шлюбно-сімейні відносини між сторонами не підтримувались, тому спірна квартира не може бути визнана спільним майном подружжя. Договір найму був визнаний судом нікчемним безпідставно, оскільки цей договір свідчить про письмову домовленість між співвласниками щодо користування квартирою, що передбачено ст. 65 СК України.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 01.12.1979 року по 30.09.2010 року (а. с. 26, 35).

В лютому 1995 р. позивач, як член кооперативу «Трикотажник-4», сплатив пайовий внесок за спірну квартиру АДРЕСА_1 в повному обсязі (а. с. 28).

В березні 1995 року подружжя разом із двома неповнолітніми доньками вселилось у вказану квартиру (а. с. 27).

03.08.2010 р. позивач отримав свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 тобто під час перебування із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи вищевикладене та наведені норми сімейного законодавства, суд першої інстанції зробив правильний та обґрунтований висновок про необхідність задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що суд неправомірно відмовив у задоволенні його позову, оскільки договір оренди кімнати в квартирі є домовленістю між сторонами, що передбачена статтею 65 СК України, є безпідставними і на правове становище сторін у справі не впливають. Із тексту вказаного договору вбачається, що об'єкт оренди належить орендодавцеві, тобто ОСОБА_1, на праві приватної власності, а тому він одноосібно розпорядився квартирою та передав своїй колишній дружині ОСОБА_4, яка є співвласником цієї квартири за законом, в строкове платне користування кімнату в цій же квартирі.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вказаний договір оренди порушує права відповідачки, як співвласника квартири.

Належних доказів на підтвердження того, що квартиру АДРЕСА_1 було придбано у той час, коли шлюбно-сімейні відносини між сторонами фактично не підтримувались, апелянтом не надано.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом при вирішенні спору норм матеріального права безпідставні і спростовуються наведеним вище.

За таких обставин підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів, відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і дають можливість апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги для перевірки законності рішення в цій частині, що передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України, не встановлено.

Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя:

судді: