АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/6837/2012
Головуючий у 1 інстанції: Бистрик Г.М.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Антоненко Н.О.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
третьої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 3 вересня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю, -
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, набутого під час шлюбу, посилаючись на те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо добровільного поділу майна.
В свою чергу ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 не відносяться до спільного майна подружжя, а є його особистою власністю, оскільки зазначені квартири були придбані ним та його матір'ю за їхні особисті кошти, які отримали від продажу квартири АДРЕСА_3, а така, в свою чергу придбана за кошти від продажу квартири АДРЕСА_7, яка була особисто ним приватизована у березні 1996 року. Зазначені події відбувались до реєстрації шлюбу з відповідачем, а тому остання ніякої участі у цьому не приймала, відтак, зазначене майно не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в зв'язку з неодноразовою неявкою позивача та її представника в судові засідання.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 3 вересня 2004 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю - задоволено.
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частину квартири АДРЕСА_4.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначила, що судом були не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, не досліджено докази по справі та не оцінені судом у їх сукупності та взаємозв'язку.
Зокрема зазначала, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, в порушення вимог ст.224 ЦПК України суд не ухвалив заочного рішення, чим позбавив ОСОБА_1 права на перегляд рішення суду.
Крім того, вважає, що суд не в повній мірі з'ясував обставини, які мали значення для справи, а саме невмотивовано не прийняв до уваги письмовий доказ на підтвердження спільного проживання сторін саме з 1993 року, це свідоцтво про таїнство вінчання. Відтак, вважає, що суд мав застосовувати до спірних правовідносин положення ст.74 СК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, а рішення скасувати, пояснивши, що окрім показів свідків, які можуть підтвердити факт їх спільного проживання з ОСОБА_3 з 1993 року по листопад 2010 року та її участь у придбанні спірного майна, інші докази у неї відсутні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
13 березня 1997 року ОСОБА_3 придбав 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Товарній біржі « Українська біржа Десятинна» .
5 квітня 2002 року ОСОБА_3 придбав 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2596.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 березня 1999 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_5 була придбана позивачем до шлюбу, а 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 за час шлюбу, але за кошти, які належали ОСОБА_3 особисто.
Такий висновок суду є правильним з огляду на наступне.
Оскільки власність на ім'я позивача була придбана у 1997 році та у 2002 році, при вирішенні спору застосуванню підлягають норми матеріального права, що діяли на момент придбання, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що посилання апеляційної скарги на застосування до спірних правовідносин положень ст.74 СК України, якою регламентується право та режим на майно осіб - жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, є безпідставним та відхиляє їх.
Згідно зі ст.13 КЗпШС України права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.
Враховуючи, що релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, то посилання апеляційної скарги на наявність свідоцтва про таїнство вінчання сторін у 1993 році, як на доказ спільного проживання та набуття спільного майна не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.24 КЗпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Таким чином, враховуючи, що 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 була придбана ОСОБА_3 до шлюбу, суд першої інстанції правильного дійшов висновку, що це майно є особистою власністю позивача.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст.25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_3 і його матір'ю за їхні особисті кошти, які вони отримали від продажу квартири АДРЕСА_6 ( продаж відбувся 05.04.2002 року), котра в свою чергу була 29.05.1996 року придбана ними же за кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_7, яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності ( продаж відбувся 24.05.1996 року), правильного дійшов висновку, що частина спірної квартири хоча і була придбана позивачем за час шлюбу, але за його особисті кошти.
За таких обставин, суд першої інстанції правильного дійшов висновку, що частини спірних квартир є особистою приватною власністю ОСОБА_3.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Що стосується посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не ухвалення судом заочного рішення, то такі не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на вимоги ч.3 ст. 309 ЦПК України, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 3 вересня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: «підпис».
Судді: «підписи».
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/6837/2012
Головуючий у 1 інстанції: Бистрик Г.М.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
13 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Антоненко Н.О..,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
третьої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 3 вересня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю, -
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 3 вересня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: