ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2012 року Справа № 36/5005/1870/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

Секретар судового засідання Єрьоміній К. В.

За участю представниквів сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №02/12 від 03.01.2012р.;

від відповідача: представник у судове засідання не з`явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація «Агросинтез», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2012р. у справі № 36/5005/1870/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація

«Агросинтез», м. Запоріжжя

до Асоціації фермерів «Агрокомплекс», с. Орлівщина

Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 50 657,92 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2012р. (суддя Соловйова А.Є.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація «Агросинтез» до Асоціації фермерів «Агрокомплекс» про стягнення 50 657,92 грн було задоволено частково. Стягнуто з Асоціації фермерів «Агрокомплекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація «Агросинтез» суму боргу -7225,52 грн, пеню -958,97 грн, витрати по сплаті судового збору -260,04 грн. В стягненні штрафу -31 182,31 грн та процентів за користування чужими грошовими коштами -11 291,12 грн відмовлено з посиланням на неможливість застосування подвійної відповідальності, якими є штраф та пеня, та встановлення в договорі розміру процентів таким чином, що вони також підпадають під визначення неустойки (пені).

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині відмови у стягнення штрафу та процентів ТОВ "Корпорація «Агросинтез» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду в цій частині скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення та позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в договорі визначені саме проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до положень ст.ст. 692, 694 та 536 Цивільного кодексу України, а застосування одночасно відповідальності у вигляді пені та штрафу не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки є різними видами однієї цивільно-правової відповідальності, а вказана конституційна норма поширюється лише на фізичних осіб.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15 червня 2011 року між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" -постачальник (надалі Позивач) та АФ "Агрокомплекс" -покупець (надалі Відповідач) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, у строки, визначені договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (надалі товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно із п. 2.1 Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення Договору.

Пунктами 5.1, 5.4, 5.5., 6.1 Договору передбачено, що Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого Покупцем товару на період: з дати отримання товару Покупцем до дати його оплати згідно із договором; процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях; при оплаті товару грошові кошти, які надійшли від покупця, в першу чергу направляються в рахунок погашення заборгованості по процентам за користування товарним кредитом, в другу - в рахунок оплати товару; покупець зобов'язується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

У Специфікаціях №№ 1, 2, 3 від 15.06.2011р., 20.06.2011р., 29.06.2011р. сторони узгодили перелік товару, що поставляється, ціну, умови та місце поставки (передачі) товару, строки оплати товару, розрахунок процентів по товарному кредиту, їх суму та строки їх сплати.

Так, згідно специфікації №1 від 15.06.2011р. ціна всього товару скла-дає 49 011,66 грн. Товар оплачується Покупцем в порядку, вказаному у Договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 14 703,50 грн пере-раховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 17.06.2011р.; другий платіж у сумі 34 308,16 грн і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 930,55 грн, а всього 35 238,71 грн - у строк не пізніше 01.10.2011р. Сума специфікації №1 становить 49 942,21 грн.

Згідно специфікації №2 від 20.06.2011р. ціна товару складає 15216,48 грн. Товар оплачується Покупцем в порядку, вказаному у Договорі, та в такі строки: перший платіж - 4 564,94 грн у строк не пізніше 23.06.2011р.; другий платіж - 10 651,54 грн і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 288,90 грн, а всього 10 940,44 грн - у строк не пізніше 01.10.2011р. Сума специфікації №2 становить 15505,38 грн.

Згідно специфікації №3 від 29.06.2011р. ціна всього товару складає 3804,12 грн. Товар оплачується Покупцем в порядку, вказаному у Договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 1 141,24 грн у строк не пізніше 30.06.2011 року; другий платіж у сумі 1 141,24 грн і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 6,88 грн, а всього 1148,12 грн - у строк не пізніше 30.07.2011 року; третій платіж у сумі 1 521,65 грн і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 35,44 грн, а всього 1557,09 грн - у строк не пізніше 01.10.2011р. Сума специфікації №3 становить 3846,44 грн.

Позивач виконав умови договору та поставив відповідачу обумовле-ний товар, що підтверджується видатковими накладними №№А-00004236 від 16.06.2011р. на суму 49011,66 грн; А-00004251 від 20.06.2011р. на суму 15 216,48 грн; А-00004282 від 29.06.2011р. на суму 3 804, 12 грн, довіреностями №23 від 16.06.2011р., №24 від 20.06.2011р., №26 від 09.07.2011р., копії яких містяться в матеріалах справи. Позивачем було передано, а Відповідачем отримано товар на загальну суму 68 032, 26 грн, проценти за користування товарним кредитом склали 1261,76 грн, всього - 69 294,02 грн, що не заперечується останнім.

З наведеного слідує, що між сторонами склалися правовідносини щодо постачання товару на умовах товарного кредиту, які регулюються ст. ст. 712, 655, 694 Цивільного кодексу України, якою, зокрема, визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

В порушення умов договору та приписів ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору до виконання сторонами Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 62 068,50 грн та з порушенням обумовлених строків, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи. Заборгованість становить 7225,52 грн, доказів сплати якої суду не надано, та в цій частині вимоги позивача обґрунтовано задоволені господарським судом.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про стягнення пені в сумі 958,97 грн, яка передбачена п. 8.2.3 Договору, та вірно розрахована позивачем з врахуванням встановленого Законом обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ та положень п.8.6 Договору, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що господарським судом безпід-ставно відмовлено в стягненні штрафу, який передбачений п. 8.2.3 Дого-вору, згідно якого у разі, якщо прострочення складає понад 30 кален-дарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем було допущено три таких порушення, а саме по специфікації №3 прострочено оплату першого платежу - 106,18 грн на 119 днів, другого платежу -1148,12 грн на 89 днів та другого платежу по специфікації №2 -3 714,90 грн -144 дні.

Штраф складатиме 69 294,02 грн х 30% х 3 випадки = 62 364,62 грн, але позивач просить стягнути половину цієї суми -31 182,31 грн.

Суд відмовляючи в задоволенні цих вимог виходив з того, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а, оскільки, відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з Відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено в п.п.8.2.3, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

З огляду на викладене, вимоги позивача про одночасне стягнення пені та штрафу, які передбачені договором, не суперечать чинному законодавству.

Але, суд зазначає, що згідно із ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чин-ного законодавства, враховуючи те, що залишок заборгованості складає всього 7235,52 грн, штраф є неспіврозмірно великим із встановленими порушеннями зобов'язань, колегія суддів вважає за можливе зменшити штраф до 3 118,23 грн (10% від заявленого позивачем).

Умовами договору, а саме пунктом 8.5 Договору передбачено, що «згідно ч. 3 ст. 692, ст. ст. 694, 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СППх0,5хД)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу».

Частиною 3 ст. 692, ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є віль-ними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відтак, виходячи із свободи договору та відсутності прямої заборони закону щодо визначення процентів за користування чужими грошовими коштами у вигляді формули для розрахунку, колегія суддів доходить висновку, що позивачем вірно визначено їх розмір за період прострочення з 24.06.2011р. по 21.12.2012р. з врахуванням часу здійснення відповідачем часткових оплат -11 291,12 грн. А висновок господарського суду про те, що позивачем двічі визначена одна і та ж санкція - пеня за невиконання зобов'язання, що суперечить вимогам законодавства та посилання на ст.625 Цивільного кодексу України, вважає безпідставними, оскільки проценти в договорі визначені на підставі ст. ст. 536, 692, 694 Цивільного кодексу України, які регулюються відносини товарного кредиту.

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення в частині відмови в стягненні штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація «Агросинтез», м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2012р. у справі № 36/5005/1870/2012 частково скасувати в частині відмови в стягненні штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами, виклавши абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Асоціації фермерів "Агрокомплекс" - 51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Куйбишева, 3, код ЄДРПОУ 25521214 (п/р 2600630196092 у відділенні "ПІБ в м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, МФО 305545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" - 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 30345439 (р/р 26003010115712 в ПАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767) борг - 7 225, 52 грн (сім тисяч двісті двадцять п'ять грн 52 коп), пеню - 958,97 грн (дев'ятсот п'ятдесят вісім грн 97 коп), штраф -3 118,23 грн (три тисячі сто вісімнадцять грн 23 коп), проценти за користування чужими грошовими коштами -11 291,12 грн (одинадцять тисяч двісті дев`яносто одну грн 12 коп), судовий збір -1609,50 грн (одну тисячу шістсот дев`ять грн 50 коп)».

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Асоціації фермерів "Агрокомплекс" - 51215, Дніпро-петровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Куйбишева, 3, код ЄДРПОУ 25521214 (п/р 2600630196092 у відділенні "ПІБ в м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, МФО 305545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" - 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 30345439, (р/р 26003010115712 в ПАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767) судовий збір по апеляційній скарзі - 804,75 грн (вісімсот чотири грн 75 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е. В. Орєшкіна

Повний текст постанови складено 25 червня 2011р.