Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/2980/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
позивача не з'явився,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача не з'явився,
представника третьої особи не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРВ-ГРУПП» про визнання дій незаконними, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРВ-ГРУПП» про визнання дій незаконними.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1.
У зазначеній квартирі, окрім неї, були зареєстровані чоловік - ОСОБА_3, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, що підтверджується довідкою третьої особи.
У липні 2007 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5, від якого народилася дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.
Після укладення шлюбу ОСОБА_4 постійно проживає разом зі свої чоловіком та їхньою дитиною у квартирі АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою міської поліклініки № 4 м. Горлівки № 225 від 07.02.2011 року та довідкою Калінінського УПСЗН Горлівської міськради № 31-08/747 від 17.02.2011 року.
Як зазначає позивач вона дізналася, що мати неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 без її згоди зареєструвала дитину за місцем її проживання - у АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно з п.6 наказу МВС України "Про організацію реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб в Україні", документи, необхідні для реєстрації місця проживання, подаються до житлово-комунальних підприємств органів місцевого самоврядування, які обслуговують житловий будинок для подальшої їх передачі до уповноваженого органу внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" для реєстрації особи за місцем проживання, подаються: письмова заява, паспортний документ (свідоцтво про народження дитини, що не досягла 16 років), квитанцію про сплату державного мита тощо.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.6 вказаного Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні" № 985 від 28.07.2004 року встановлено зразок заяви, яка обов'язково повинна подаватися для проведення процедури реєстрації місця проживання.
Як вбачається з даного зразку, при здійсненні реєстрації обов'язково повинні зазначатися підстави реєстрації місця проживання заявника або його неповнолітньої дитини (ордер, свідоцтво про право власності на житло, договір найму, піднайму тощо).
Як зазначає позивач, вона не давала своєї згоди на реєстрацію дитини за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати незаконними дії Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, що містяться у реєстрації неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
Відповідно до ст. 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Згідно документів, що містяться у матеріалах адміністративної справи, реєстрація місця проживання матері малолітньої дитини ОСОБА_4, здійснена за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_4 не позбавлена права користування житловим приміщенням за вказаною адресою і мала право звернутися із заявою про реєстрацію своєї малолітньої дитини ОСОБА_6 за місцем свого проживання.
Згідно з нормами ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для реєстрації особи за місцем проживання подаються: письмова заява, паспортний документ (свідоцтво про народження дитини, що не досягла 16 років), квитанцію про сплату державного мита тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» встановлено зразок заяви, яка подається для проведення реєстрації місця проживання. Як вбачається із вказаного зразку, при здійсненні реєстрації обов'язково повинні зазначатися підстави реєстрації заявника, його неповнолітньої дитини тощо (ордер, свідоцтво про право власності на житло, договір найму та інше). При відсутності документів, що можуть бути підставою реєстрації необхідна згода власника, співвласника, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. Однак, цей же зразок містить примітку, згідно якої «підпис власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей». Ця ж норма закріплена також у ст. 65 Житлового Кодексу УРСР.
На підставі наведеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, представників відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження визначено Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; особа - фізична особа; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає:
письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» затверджено зразок заяви про реєстрацію місця проживання, яка містить графу «Згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації». Разом з тим, цей же зразок містить примітку, згідно якої «підпис власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей».
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРВ-ГРУП», ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
02.06.2008 року ОСОБА_4 звернулась з заявою до Служби єдиного замовника про реєстрацію місця проживання її дитини ОСОБА_6 (а.с.18). Судом встановлено, що на момент реєстрації дитини, ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).
Таким чином, на момент подання заяви про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_6, згода власника житлового приміщення не була необхідна, оскільки в даному випадку мала місце реєстрація неповнолітньої дитини до одного з батьків.
Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за іншою адресою на момент реєстрації неповнолітньої дитини.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Горлівське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області при реєстрації місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, діяло з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРВ-ГРУПП» про визнання дій незаконними, - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 11 червня 2012 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 15 червня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.