УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«23» серпня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - Яковлева Ю.В.
суддів - Димерлій О.О, Стас Л.В.
при секретарі - Вихренко К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акваліт» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Акваліт» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненням позовних вимог до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 03.02.2006 року №№0000982301/0, 0000992301/0, 1000072301/0, якими донараховано податку на прибуток у сумі 671 900 гривень і застосовано штрафні санкції у сумі 164 740 гривень; податок на додану вартість у сумі 147 954 гривень і застосовано штрафні санкції у сумі 73 977 гривень, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105921 гривня, посилаючись на відсутність підстав для прийняття відповідачем вказаних повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у повному обсязі, а представник ДГО у Малиновському районі м. Одеси, заперечуючи проти задоволення позову, посилався на ті ж самі обставини, що відображені в акті перевірки, стверджуючи про правомірність прийнятих повідомлень-рішень.
Постановою суду 1-ї інстанції від 12 квітня 2007 року позов задоволено в повному обсязі, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 03.02.2006 року №№0000982301/0, 0000992301/0, 1000072301/0 - скасовано.
В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, не погодившись з постановою суду 1-ї інстанції, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року по адміністративній справі №13/100-06-
Справа №22а-388/2007
Головуючий першої інстанції суддя - Панченко О.Л. Категорія № 35
Доповідач суддя - Яковлев Ю.В.
3437A та прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «Акваліт» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову суд 1-ї інстанції виходив із того, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за межами.
Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону), згідно п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону України, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якої відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно з п. 5.1 ст. 5 того ж Закону України, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
23.01.2006 року працівниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено планову комплексну перевірку ТОВ «Акваліт» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року, про що складений акт від 23.01.2006 року №14/23-114/32679156. За результатами перевірки позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 671900 гривень та застосовані штрафні санкції у сумі 164740 гривень; податок на додану вартість у сумі 147954 гривень і застосовані штрафні санкції у сумі 73977 гривень, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105921 гривень, про що ДІЛ прийнято податкові повідомлення - рішення від 03.02.2006 року №№ 0000982301/0, 0000992301/0, 1000072301/0.
Не погоджуючись з прийнятими ДНІ у Малиновському районі м. Одеси зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ «Акваліт» оскаржила їх відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року до ДШ у Малиновському районі м. Одеси. Посилаючись на те, що ТОВ «Акваліт» не було отримано у встановлений п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, у двадцятиденний строк вмотивованого рішення або рішення керівника контролюючого органу про продовження строків розгляду скарги до закінчення двадцятиденного строку, а також посилаючись на відсутність з свого боку порушень податкового законодавства, позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень ДШ у Малиновському районі м. Одеси від 03.02.2006 року №№0000982301/0, 0000992301/0, 1000072301/0, оскільки безпідставними є посилання відповідача на порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. П Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року, оскільки вони не регулюють правовідносини, що пов'язані з нецільовим використанням коштів. Крім того кошти, які надходили від господарської діяльності підприємства, обліковувались на одному рахунку та розмежування між коштами, що надійшли від покупців та від пайовика не здійснювалось. Колегія суддів також погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що визначити які саме кошти для яких цілей використовувались - неможливо. Неправомірність зменшення ДШ валового доходу на суму 546, 1 тис. гривень, що також підтверджується висновком судово - економічної експертизи від 28.04.2006 року № 2349.
Крім того, в акті перевірки від 23.01.2006 року відповідачем зазначено, що, в порушення вимог п. п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року, позивачем завищено валові витрати у зв'язку з тим, що дані декларації не відповідають податковому та бухгалтерському обліку, в результаті чого валові витрати підприємства за результатами перевірки зменшено на 1932, 0 тис. гривень. Однак в акті перевірки відсутні посилання на конкретні первинні документи, на підставі яких ДШ зроблено такі висновки.
Висновком судово - економічної експертизи від 28.04.2006 року №2349 підтверджується, що ДПІ неправомірно було зменшено валові витрати підприємства на суму коштів повернутої фінансової допомоги, раніше отриманої ОСОБА_1.
Частиною 1 ст. 13 Закону України №3813-ХП від 24.12.1993 року "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Акт перевірки - це документ, який засвідчує результати перевірки відповідними державними органами дотримання встановлених чинним законодавством норм і правил, та служить підставою для накладення на юридичних чи фізичних осіб, що порушили, санкцій. Форми акту перевірки затверджуються органом, який відповідно до чинного законодавства здійснює такі перевірки.
Відповідно до преамбули Закону України №2181-ПІ від 21.12.2000 року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у т.ч.3а порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Колегія суддів вважає правильним висновок, що відповідачем при здійсненні перевірки підприємства позивача було порушено вимоги Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів планових та позапланових перевірок з питань іншого законодавства».
Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ст. 2 цього Закону України завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.
Відповідно до вимог, п.п.4.2 п.4 згаданого Наказу ДПА України №327 від
10.08.2005 року, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової
перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих
днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки
строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для
суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті,
- протягом 10 робочих днів).
Згідно з п.4.3 п.4 того ж Наказу ДПА України, підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.
Як вбачається з матеріалів справи, акт від 23.01.2006 року №14/23-114/32679156 про проведення планової виїзної перевірки не підписаний головним державним податковим інспектором Трошиною Т.І., що є порушенням вимог згаданого Наказу та п.10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року (зі змінами та доповненнями) і даний факт не заперечується відповідачем.
Крім того, згідно положень п.1.5, 1.6, 1.7 того ж Наказу ДПА України № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень корм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами таких перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В порушення даних положень чинного законодавства, в акті перевірки від
23.01.2006 року №14/23-114/32679156 чітко не зазначено: за який період виявлено
порушення - несвоєчасність сплати ПДВ; згідно яких податкових декларацій з ПДВ
виник податковий борг та нараховані штрафні санкції; згідно яких платіжних
доручень було сплачено суму боргу по ПДВ; яка сума загального сплаченого
податкового боргу по ПДВ та яка кількість днів затримки сплати узгодженої суми
податкових зобов'язань по ПДВ.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Отже, виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Акваліт» проводилась відповідачем з порушеннями чинного законодавства і не може розглядатись колегією суддів в судовому засіданні, як доказ вини позивача, оскільки ч.3 ст. 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Посилання відповідача про недостатність всебічного розгляду судом першої інстанції на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, так як в даному випадку позивачем оскаржується не факт проведення перевірки, а порушення порядку її проведення.
Відповідно до положень ч.1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно донараховано податок на прибуток, занижено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно і у достатньому обсязі встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення без порушень норм матеріального і процесуального права, а доводи, наведені в апеляційній скарзі вважає не суттєвими та такими, що правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси- залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акваліт» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.