Справа № 11 - 802___ 2007 року Головуючий у 1 -й інстанції
Категорія ст. 15 4.2. ст. 115 ч.1 КК України Яценко В.В.
Доповідач: Гладій С. В.
УХВАЛА
Іменем України
2007 року серпня місяця 03 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Гладія С. В.
суддів Павленка В.П., Денисенко Л.М.
з участю прокурора Гринь Н.Г.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 травня 2007 року.
Цим вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с Н.Олександрівка, Ірбейського району Красноярського краю, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працюючий, проживає АДРЕСА_1, раніше судимий:
· 17.06.1996 року Лубенським районним судом за ст. 81 ч.3 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
· 14.05.1999 року Лубенським районним судом за ст. 101 ч.3 КК України до 9 років позбавлення волі, звільнився 01.11.2005 року умовно-достроково на 2 роки 3 місяці 4 дні, -
засуджений за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч.1 КК України на 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Лубенського районного суду від 14.05.1999 року у вигляді 3 місяців позбавлення волі, і остаточно ОСОБА_1 засуджений на 7 років 3 місяці позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за замах на вбивство ОСОБА_2, вчинений за наступних обставин.
2
13 січня 2007 року біля 21 години знаходячись зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 в будинку подружжя ОСОБА_2 в АДРЕСА_2, під час святкування "Щедрого вечора" і розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_1, на грунті особистих стосунків, з метою вбивства ОСОБА_2, умисно наніс останньому удар ножем в життєво важливу ділянку тіла, а саме передню частину грудної клітки вважаючи, що одного удару достатньо для настання смерті потерпілого, однак не довів свій злочинний умисел до кінця по незалежних від його волі причинам, оскільки удар ножем прийшовся в широку кістку в середині передньої стінки грудної клітки без проникнення в грудну порожнину та без пошкодження внутрішніх органів. Після чого зник з місця вчинення злочину.
В результаті злочинних дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 з внесеними доповненнями, ставиться питання про скасування вироку районного суду та направлення справи на додаткове розслідування, так як висновки суду, на думку засудженого, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки умислу на вбивство ОСОБА_2 не мав, а в основу вироку суд поклав суперечливі докази, в тім числі суперечливі свідчення потерпілого та свідків по справі.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 в обґрунтування поданої апеляції та останньому слові, думку прокурора Гринь Н.Г. про часткову обгрунтованість апеляції засудженого, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, колегія судців апеляційного суду вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а вирок суду зміні, виходячи з наступного.
Так, роблячи висновок про доведеність винності ОСОБА_1 в замаху на вбивство громадянина ОСОБА_2, суд у вироку заслався на те, що засуджений діяв із помсти, наніс удар саме ножем та в передню частину грудей, тобто в життєво важливу ділянку тіла.
Між тим даний висновок зроблений без урахування інших доказів по справі, яким фактично судом першої інстанції не дано будь-якої оцінки.
Так, будучи неодноразово допитаним в ході досудового та судового слідства, засуджений ОСОБА_1 не заперечуючи факту нанесення удару ножем потерпілому із помсти, стабільно та послідовно стверджував, що умислу на вбивство ОСОБА_2 не мав (а.с. 18, 26, ЗО, 59, 105-106).
Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи №140 від 16.03.2007 року удар ножем був нанесений в грудину потерпілого (широку кістку в середині передньої стінки клітки) з невеликою силою без проникнення в грудну порожнину та без пошкодження внутрішніх органів.
з
Відповідно до висновку цієї ж експертизи, пробити грудину ножем, наданим на експертизу (чи будь-яким іншим ножем з міцної сталі та достатньої довжини), можливо лише при умові нанесення удару з великою силою.
Цим же висновком встановлено, що ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої колото-різаної рани в області грудини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с. 34-35).
Із свідчень потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 8, 16, 40-41, 62 106-107), свідків ОСОБА_4 (а.с. 37, 108), ОСОБА_5 (а.с. 38, 107), ОСОБА_6 (а.с. 47-50), самого засудженого ОСОБА_1 та інших доказів по справі встановлено, що засуджений наніс потерпілому лише один удар ножем і припинив злочинні дії за відсутності перешкод для їх продовження за наявності саме умислу на вбивство.
Сам характер взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримували стосунки сім'ями, сумісно відзначали свята, не свідчать про наявність умислу у засудженого на вбивство.
Згідно ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, коли по справі не встановлено, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на вбивство ОСОБА_2, він відповідно до вимог Закону повинен нести відповідальність лише за наслідки, які були спричинені, а саме за умисне заподіяння потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
З урахуванням наведеного, та за наявності в матеріалах справи заяви потерпілого ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в тім числі і за заподіяння тілесних ушкоджень (а.с. 16), колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне перекваліфікувати дії засудженого зі ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України на ст. 125 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на максимальний строк, передбачений санкцією даної статті, а остаточне покарання - за правилами ст. ст. 71, 72 КК України.
А тому, апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок суду змінити.
4
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 зі ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України на ст. 125 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі.
У відповідності до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком суду від 14.05.1999 року у вигляді 2 років позбавлення волі, та при складанні покарань за правилами ст. 72 КК України, остаточно вважати засудженим ОСОБА_1 на 3 роки позбавлення волі.
В іншій частині вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 травня 2007 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.