Справа № 11-776 2007 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія ст. 185 ч.3 КК України Гальченко О.О.
Доповідач: Гладій С. В.
УХВАЛА
Іменем України
2007 року липня місяця 18 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Гладія С. В.
суддів Бурди К.І., Павленка В.П.
з участю прокурора Гриня Н.Г.
адвоката ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2006 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта неповна середня, неодружений, не працюючий, раніше судимий:
· 22.07.1993 року Октябрським райсудом м. Полтави за ст. 141 ч.2, 45 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі умовно на 1 рік;
· 21.06.1998 року Октябрським райсудом м. Полтави за ст. ст. 140 ч.2, 145 ч.1, 42 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
· 23.09.1999 року Київським райсудом м. Полтави за ст. ст. 140 ч.3, 140 ч.2, 145 ч.1, 42, 43 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Звільнений 20.07.2004 року умовно-достороково на 2 місяці 5 днів, -
засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець і мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, має двох неповнолітніх дітей 1995 та 2001 р.н., не працюючий, раніше судимий:
- 22.07.1993 року Октябрським райсудом м. Полтави за ст. 140 ч.2,
213 ч.2, 141 ч.2, 42 КК України до 2 років позбавлення волі з
конфіскацією майна;
2
28.08.1997 року Київським райсудом м. Полтави за ст. ст. 140 ч.2, 17, 140 ч.2, 145 ч.1, 42 ЮС України до 1 року позбавлення волі з KM;
· 23.09.1999 року Київським райсудом м. Полтави за ст. 140 ч.3, 145 ч.1, 187 ч.2, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
· 26.12.2001 року Октябрським райсудом м. Полтави за ст. ст. 15, 185 ч.3, 44, 43 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
· 23.08.2002 року Октябрським райсудом м. Полтави за ст. 185 ч.3, 69 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 09.10.2003 року по відбуттю строку покарання, -
засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 580 грн. в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди.
Згідно вироку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за вчинення повторно чотирьох крадіжок за попередньою змовою, поєднаних з проникненням у житло, шляхом зламу дверних запорів та розбиттям віконного скла, а саме:
на початку квітня 2005 року близько 17 год. з дачного будинку ОСОБА_5 в с. Жуки Полтавського району викрали двоє дерев'яних дверей та дві віконні рами на суму 1200, 00 грн.;
08 квітня 2005 року близько 18 години з дачного будинку ОСОБА_6 в с Жуки Полтавського району викрали дерев'яні двері, шість віконних рам, пластмасовий стіл з двома стільцями та 3 рулони по 10 м сітки "робиця" на суму 1900, 00 грн.;
13 травня 2005 року близько 19 години з дачного будинку ОСОБА_4 в с. Жуки Полтавського району викрали велосипед "України", електричний насос "Малиш", електроточило, три сковороди та 2 чавунні каструлі на суму 580, 00 грн.;
16 травня 2005 року близько 17 години з дачного будинку ОСОБА_7 в с Жуки Полтавського району викрали пластиковий стіл з 3 стільцями та електронасос на суму 500, 00 грн.
Всього ОСОБА_1 та ОСОБА_3 викрали чужого майна на загальну суму 4180, 00 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 спочатку зазначав про незаконність вироку, фальсифікацію доказів по справі, допущення істотних порушень норм КПК при слуханні справи в суді першої інстанції та при проведенні досудового слідства, а тому просив вирок районного суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. В доповненнях до апеляції, не заперечуючи вини в скоєнні крадіжки по двом епізодам, просив інші епізоди обвинувачення виключити із вироку та пом'якшити покарання, обмежившись фактично відбутим по цій справі, при цьому врахувавши його стан здоров'я.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, вказуючи на причетність до двох злочинів, а саме до зберігання та реалізації майна завідомо здобутого злочинним шляхом, заперечив відношення до двох інших крадіжок та просить перекваліфікувати його дії з обранням покарання не пов'язаного з реальним відбуттям його в місцях позбавлення волі, врахувавши при цьому наявність в нього двох неповнолітніх дітей.
з
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та в інтересах останнього адвоката ОСОБА_2 в обгрунтування поданих апеляцій, думки прокурора Гриня Н.Г. про безпідставність апеляцій, перевіривши доводи апеляцій засуджених та матеріали кримінальної справи, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. та ОСОБА_3 в крадіжці майна потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_7 обгрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтвердив, що саме ним була вчинена крадіжка із дачних будинків громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 35, 38-40), при цьому в ході досудового слідства ствердив, що вчинив злочин із ОСОБА_3 та на місці вказав із яких саме будинків ними були вчинені крадіжки, (т.2 а.с. 8-Ю, 11-21, 32-33).
Не заперечував факт скоєння даних крадіжок за попередньою змовою з ОСОБА_1 в ході досудового слідства і сам ОСОБА_3 давши відповідні свідчення в якості підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин подій злочину (т.2 а.с. 62-65, 66-73).
Зазначені показання засуджених знайшли своє об'єктивне підтвердження в свідченнях водія служби таксі "005" автомобіля "Газель" ОСОБА_7 , який двічі за визовом ОСОБА_1 виїжджав в район с. Жуки, де ОСОБА_1 та ОСОБА_3 завантажували столярні вироби (т.1 а.с. 95, т.2 а.с. 230), а тому вони судом обґрунтовано, на рівні з іншими доказами, покладені в основу обвинувального вироку по вказаним епізодам.
За таких обставин колегія суддів критично відноситься до пояснень ОСОБА_1. про нібито вчинення вказаних злочинів не із ОСОБА_3, а із громадянином ОСОБА_8 (чи чоловіком на ім'я "ОСОБА_9"), та ОСОБА_3 про причетність тільки до зберігання та реалізації краденого, постільки вони носять по справі нестабільний характер, змінювались в залежності від отриманих по справі доказів, спростовуються вищенаведеними доказами, а також показаннями свідка ОСОБА_9 про знаходження сина ОСОБА_8 з 2002 року за кордоном та відповідними документами (т.З. а.с. 151-156, 247-248, 249-250).
Колегія суддів також критично відноситься до стверджень засуджених в апеляції про нібито непричетність до крадіжок із дачних будинків громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Так, будучи затриманим після вчинення злочинів ОСОБА_1 відповідно 16 та 17 червня 2005 року написав явки з повинною, де власноручно вказав обставини скоєння крадіжок майна потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7 разом із ОСОБА_3 (т.1 а.с. 125, 154).
4
Свої свідчення ОСОБА_1 підтвердив при допиті в якості
підозрюваного (т.2 а.с. 8-10), обвинуваченого (т.2 а.с. 32-33) та безпосередньо на місцях вчинення крадіжок (т. 2 а.с. 11-21).
Аналогічні свідчення в ході досудового слідства дав по справі і засуджений ОСОБА_3 (т.2 а.с. 62-65, 66-73).
Саме виходячи із наведених свідчень засуджених, органам досудового слідства вдалось встановити свідка ОСОБА_10, якому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продали викрадений з дачного будинку ОСОБА_4 велосипед та свідка ОСОБА_11, якій засуджені продали пластиковий стіл зі стільцями та електронасос (т. 1 а.с. 159-161, т.2 а.с. 110, 194) належний ОСОБА_7
А тому суд мотивовано розцінив не визнання вини засудженими за даними епізодами крадіжок, як обраний ними спосіб уникнути відповідальності.
З цих же підстав суд обґрунтовано не прийняв до уваги показання ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.
Не приймає до уваги колегія суддів і доводи засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про нібито фальсифікацію матеріалів справи та застосування до них в ході досудового слідства недозволених методів слідства та порушення права на захист, що призвело до самообмови, оскільки вони спростовуються доказами по справі.
Так, в ході досудового слідства даючи зізнавальні показання про обставини вчинення крадіжок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово заявляли, що свідчення давали добровільно, без будь-якого тиску на них (т.1 а.с. 38, 92, 125-127, 154-156, т.2 а.с. 7-21, 24, 62-65, 66-73, 76).
Про добровільність дачі свідчень в ході відтворення обстановки та обставин подій злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які приймали участь в слідчих діях в якості понятих (т. 4 а.с. 32, 54-57).
Не знайшли свого підтвердження заяви ОСОБА_1. та ОСОБА_3 про застосування недозволених методів слідства і в ході прокурорської перевірки, в зв'язку з чим в порушенні кримінальної справи відносно працівників Полтавського райвідділу міліції відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину. (т.З а.с. 194-204, 253-264).
Неодноразово в ході досудового слідства роз'яснювались ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права підозрюваних та обвинувачених, в тім числі на захист, після чого вони власноручно зазначали, що в послугах адвоката не потребують, а свій захист будуть здійснювати самостійно (т.2 а.с. 2-4, 26-28, 41-42, 55-58, 78-80).
На виявлені ж порушення норм кримінально-процесуального законодавства, допущені в ході досудового слідства, які носять по справі неістотний характер та не можуть бути підставою для скасування вироку, районний суд в порядку ст. 23-2 КПК України відреагував окремою постановою (т. 4 а.с. 110). Будь-яких інших порушень КПК, які б тягнули скасування вироку по справі не встановлено.
5
Об'єктивно встановивши фактичні обставини по справі, суд вірно дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кваліфікував за ст. 185 ч.3 КК України.
Відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене засудженим покарання, яке обране як з урахуванням даних про їх особи, так і виходячи із тяжкості вчинених злочинів, а тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не знаходить.
Знайшовши ОСОБА_1 та ОСОБА_3 винними у скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст. 185 КК України, суд вірно вирішив по справі і цивільні позови.
Виходячи з наведеного, апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2006 року відносно них - без змін.