АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року, липня місяця, 11-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко І.Б., Галан Н.М., при секретарі Дорошенко Ю. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові на рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 24 травня 2007 року по цивільній справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат та покладення обов'язку про виплату перерахованих щомісячних виплат з наступним перерахунком,
встановила:
У апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване ними рішення та винести по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішенням Стаханівського міського суду Луганської області від 24 травня 2007 року позовні вимоги було задоволено.
У апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові Луганської області посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме, ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" та ст. 92 ЦК України, ст. ЗО, 33, 213 ІЩК України, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Також посилається на те, що судом не взято до уваги статуса та компетенції відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Стаханові, те, що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду, тому відділення Фонду не може бути відповідачем по цій справі, оскільки перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився відповідно до постанов правління Фонду, які не скасовані та жодним іншим нормативно - правовим актом не врегульовано порядок перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано, на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми. Також у скарзі посилаються на інші порушення, припущені судом першої інстанції, шр дають на їх думку підстави для скасування оскаржуваного ними рішення та для прийняття нового, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 10 ЩІК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу свой вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, щр предметом спору по даній справі є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ч.2 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на Виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" .
В період з 24.02.2004р. по 06.03.2006р. правління Фонду щорічно виносило постанови "Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (ч.1енам їх сімей)", згідно з якими з 01 березня поточного року провадилися перерахунки сум щомісячних виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях економіки.
Судом було встановлено, що така практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я, що цим фактично були внесені зміни в ч.2 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині терміну, так як ця норма права не містить в собі такого терміну як реальні заробітна плата. Законодавство в спірних правовідносинах не передбачає використання показника реальної середньої
справа 22Ц-3372\2007 суддя 1 інстанції Є в т і ф і є в В . М .
категорія суддя-доповідач ЯреськоА.В.
заробітної плата. Також суд виходив з того, що належним відповідачем по справі є саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові Луганської області, бо саме у нього знаходиться особиста справа позивача і безпосередньо ним проводиться перерахунок належних позивачеві страхових виплат і їх виплата, а позивач просив стягнути на його користь страхові виплати у встановленому законом розмірі. Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002р. по 01.03.2007р. у розмірі 2396.76 грн. з урахуванням коефіцієнтів зростання номінальної середньої заробітної плати в галузях економіки за зазначений період, а також зобов'язав відповідача виплачувати позивачу з 01.03.2007р. до наступного перерахунку по
291.21 грн.
Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України 'Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р., залишеною без змін ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 06.09.2006р. визнано недійсними : п.4 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 01.11. 2001р. № 43 із змінами внесеними п.3 постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 31.01.2002р. № 7, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 14.03.2002р. № 15 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей) з 01 березня 2002р., постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 04.03.2003р. № З'Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( ч.1енам їх сімей) з 01 березня 2003р., як такі, що не відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності".
Колегія суддів судової палати вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір сум, які підлягають виплаті позивачу, розмір сум відповідачем не оспорюється.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд неспішно прийшов до необгрунтованого висновку, порушивши при цьому норми матеріального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності", що перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу правильно проводився згідно постанов правління Фонду, які не скасовані та жодним інтим нормативно - правовим актом не врегульовано порядок Перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги статус та компетенцію відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Стаханові, те, що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду, тому відділення Фонду не може бути відповідачем по цій справі, оскільки перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився згідно постанов правління Фонду, також не заслуговують на увагу, так як позивач перебуває на обліку саме у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові Луганської області, у нього ж знаходиться особова справа позивача, призначення, перерахунок та виплата належних йому страхових виплат здійснюється на підставі постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові Луганської області, а не безпосередньо на підставі постанов виконавчої дирекції чи правління Фонду ССНВ України. Предметом спору по даній справі є належні позивачу страхові виплати, які призначалися і перераховувалися йому згідно із постановами саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові Луганської області.
Таким чином, належним відповідачем по справі є саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові Луганської області, бо саме за результатами його діяльності виник спір по даній справі. Крім того , згідно зі ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності", безпосереднє управління Фондом ССНВ дійсно здійснюють його правління та виконавча дирекція. Згідно зі ст. 18 цього ж Закону, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. При цьому Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Однак, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є S управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Посилання у апеляції на нібито наявну практику Верховного суду України щодо відмови у задоволенні позовних вимог до уваги не приймається, адже наявна на момент розгляду справи судова практика вищої судової інстанції свідчить про інше (Справа Ne6-33S70ce06 ухвала Верховного суду України від 13.03.2007року по справі за позовом ОСОБА_11 до відділення ФССНВ у м. Стаханові). Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування рішення суду, адже колегія суддів судової палати приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 218, ст.ст. 303 - 304, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові Луганської області -відхилити, а рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 24 травня 2О07 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте її може бути оскаржено в
касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення шляхом подання касаційної
скарги безпосередньо до Верховного Суду України.