Справа № 22ц-1073/07                                                   Г оловуючий у 1 інстанції:

Категорія:                                                                         Андреев М.П.

Доповідач: Маляренко І.Б.

РІШЕННЯ Іменем України

18 липня 2007 року                                            колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Галан Н.М., Яреська А.В.

За участю секретаря: Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1-ОСОБА_2

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2006 року за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, суд стягнув з відповідача на його користь матеріальну шкоду у сумі 3114.90 грн. та моральну шкоду у сумі 1000 грн., а всього 4114.90 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2006 року і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв"язку із тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і наявним в ній доказам, і судом допущено порушення норм цивільного процесуального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд 1 інстанції встановив, що 28.10.2004 року у м. Сєвєродонецьку сталося ДТП з участю транспортних засобів: ВАЗ-2109 д/н НОМЕР_1під керуванням ОСОБА_1та ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_2під керуванням ОСОБА_3

В даній ситуації в діях ОСОБА_1мало місце порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху України, яке знаходилось у прямому причинному зв"язку з ДТП та наслідками, які настали; в діях ОСОБА_3 порушення Правил дорожнього руху України відсутнє.

Зазначених висновків суд дійшов на підставі наявних у справі доказів, а також матеріалу № 7818/04 про відмову у порушенні кримінальної справи, дослідженого в судовому засіданні.

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_3 було надано суду Акт огляду транспортного засобу № 505 від 03.11.2004 p.; висновок фахівця автотоварознавця № 505/04 від

11.11.2004 p. щодо розміру шкоди, завданої автомобілю позивача; довідку про вартість наданих послуг.

При встановленні ступеня вини учасників ДТП і розміру спричиненої шкоди суд послався на наявність зазначених доказів і на ті обставини, що відповідач ОСОБА_1, будучи повідомленим належним чином, для огляду автомобіля позивача і його автотоварознавчої оцінки не з"явився, а від проведення автотехнічної та автотоварознавчої експертиз сторони відмовилися.

За таких обставин суд вірно виходив із тих доказів, які були надані суду сторонами і ним досліджені.

Але при цьому суд, правильно застосувавши до наявних правовідносин ст. ст. ст. 1166,1167 ЦК України, безпідставно послався у мотивувальній частині рішення на ст.ст. 1187,1188 цього ж Кодексу, оскільки мало місце зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки.

Таким чином, висновки суду в частині стягнення матеріальної шкоди відповідають обставинам справи і наданим сторонами доказам, а доводи апеляційної скарги даних висновків не спростовують.

Між тим, не можна погодитися з висновком суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки, як вже зазначалося вище, правовідносини між сторонами виникли внаслідок зіткнення двох джеред підвищеної небезпеки, а даний вид правовідносин стягнення моральної шкоди не передбачає.

За таких обставин рішення суду 1 інстанції в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 - задовольнити частково,

рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2006 року за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП - змінити, скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1на користь ОСОБА_3моральної шкоди у сумі 1000 гривень, і постановити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_3у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1про стягнення моральної шкоди відмовити за їх безпідставністю; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але протягом двох місяців може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.