КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9560/11/2523 Головуючий у 1-й інстанції: Криворученко Д.П.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н.Е.

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі за текстом ОСОБА_2 або позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації (надалі за текстом УПСЗН Чернігівської РДА або відповідач, або апелянт) у зв'язку з невиконанням вимог ст.37 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-Х11 від 28.02.1991року,(далі ЗУ№796-Х11) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, УПСЗН Чернігівської РДА подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно паспорту (а.с. 2 ) позивач зареєстрований та постійно проживає у с. Дніпровське, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Як вбачається з відповідної довідки позивач є пенсіонером за віком (а.с. 3), перебуває на обліку в УПСЗН Чернігівської РДА як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 4). Зазначені обставини відповідачем не оспорюється.

У відповідності до абз.3 ч.1 ст. 37 ЗУ №796- в редакції від 1996 року, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Оскільки доплата до пенсії позивачу проводилася у розмірі, значно меншому, ніж передбаченому вказаним Законом, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що вона має право на виплату частини доплати до пенсії, що не була виплачена раніше.

Судова колегія також погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України № 836 від 26 липня 1996 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Адміністративний позов був задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги УПСЗН Чернігівської РДА не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 22 серпня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2011 року -без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.