ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Іменем України
РІШЕННЯ
18.06.2012Справа №5002-17/4825-2011
За позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя"
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про спонукання до повернення майна шляхом виселення з приміщень та стягнення 10 555,17 грн.
По зустрічному позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
До Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя"
про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 39/6 від 01.11.2005 року, укладеного між КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, стягнення з КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відшкодування вартості ремонтних робіт в розмірі 76923,00 грн., та виплаченої орендної плати в сумі 28 229,45 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від КП Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" - ОСОБА_3, представник
Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_2, ОСОБА_4, представник
Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, згідно з яким просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 39/6 від 01.11.2005 року, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між КП ЖЄО Київського району м. Сімферополь та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути КП ЖЄО Київського району м. Сімферополь орендоване майно - нежитлові приміщення площею 44,6 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 шляхом виселення з цих приміщень, стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі, експлуатаційним витратам та пені в сумі 10 555,17 грн., яка складається із: орендної плати 9779,75 грн. та пені за прострочку 443,42 грн., експлуатаційні витрати 313,16 грн., пеня за прострочку 18,84 грн., у зв'язку з порушенням орендарем умов договору щодо сплати передбачених договором платежів.
Відповідач відзив на первісний позов не надав.
Ухвалою суду від 18 червня 2012 року провадження по справі в частині вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 39/6 від 01.11.2005 року, розташованого по АДРЕСА_1, укладеного між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 припинено.
Таким чином, на цей час розглядаються наступні позові вимоги: про зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути КП ЖЄО Київського району м. Сімферополь орендоване майно - нежитлові приміщення площею 44,6 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 шляхом виселення з цих приміщень, стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі, експлуатаційним витратам та пені в сумі 10 555,17 грн., яка складається із: орендної плати 9779,75 грн. та пені за прострочку 443,42 грн., експлуатаційні витрати 313,16 грн., пеня за прострочку 18,84 грн.
Відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 заявлена зустрічна позовна заява, згідно якої та збільшення розміру позовних вимог він просить визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 39/6 від 01.11.2005 року, укладеного між КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, стягнення з КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відшкодування вартості ремонтних робіт в розмірі 76923,00 грн., та виплаченої орендної плати в сумі 28 229,45 грн., у зв'язку з тим, що орендодавець не мав права укладати договір, оскільки приміщення є жилими, ним сплачена орендна плата в сумі 28229,45 грн.,за час оренди ним здійснене поліпшення майна на суму 76923 грн., та у нього був намір викупу орендованих приміщень.
КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" у відзиві зустрічний позов не визнало, та вказало, що згідно ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ремонт майна, переданого в оренду проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не передбачено договором. Договором оренди між позивачем та відповідачем не передбачено відшкодування балансоутримувачем коштів, витрачених орендарем на роботи. Таким чином, ОСОБА_2 виконав ремонтні роботи за свої кошти добровільно.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно Типового договору оренди нежитлових приміщень, що належать до комунальної власності м. Сімферополь № 39/6 від 01.11.2005 року Орендодавець (Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району) на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1620 від 26.08.2005 року передає, а Орендар (Приватний підприємець ОСОБА_2.) приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 площею 44, 6 кв.м., що знаходиться на балансі ЖЄО Київського районі м. Сімферополь. (1.1.)
Згідно акту приймання-передачі від 01 листопада 2005 року Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 прийняте приміщення, розташоване на першому поверсі у підвалі (цоколі) житлового будинку АДРЕСА_1
Згідно п. 3.1 договору орендна плата складає без ПДВ за базовий місяць розрахунку 190,71 грн.
Згідно п. 3.3 договору орендна плата та інші платежі згідно договору перераховуються на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 5.2 договору Орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.
Відповідачем не представлено доказів виконання своїх зобов'язань щодо сплати платежів за договором.
Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення, немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.
Щодо визначення розміру орендної плати відповідно до Методики розрахунку орендної плати (затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 з усіма змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) - це передбачено п. 3.1 договору.
Таким чином, є підстави для стягнення заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам, яка складається із орендної плати - 9779,75 грн., експлуатаційних витрат - 313,16 грн. відповідно до наданих позивачем розрахунків.
Якщо відповідач сплатив заборгованість в період розгляду справи чи сплатить заборгованість після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.
У вказаному випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.
Якщо будуть необхідні обставини, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.
В частині стягнення пені в сумі 462,26 грн. вимога не є обґрунтованою.
Так, в порушення п. 3. ч. 1 статті 63 ГПК України позивачем не наданий обґрунтований розрахунок пені.
Також необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).
Розрахунку пені по суті не існує.
Суд, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 63 ГПК України та ст. 129 Конституції України,якою закріплена диспозитивність учасників судового процесу, не повинен робити розрахунки за позивача, а перевірити правильність розрахунку у суду немає можливості у зв'язку з фактичною його відсутністю, у зв'язку з невизначеністю точного періоду пені по датам її розрахунку та відсутністю арифметичного розрахунку.
При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може бути засноване на припущенні.
Тобто, суд не має права припускати дати щодо періоду розрахунку, якщо вони не вказані.
Таким чином, вимога щодо стягнення неустойки не є обґрунтованою, та, відповідно, необґрунтована вимога не може бути задоволена.
Таким чином, вимога щодо стягнення пені не задовольняється.
Вимога позивача по первісному позову про спонукання до повернення майна шляхом виселення з приміщень також задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що Цивільним кодексом України не передбачене повернення орендованого майна шляхом виселення у даному випадку.
Так, виселення застосовується лише до найму житла (статті 826 ЦК України).
Також необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).
Окрім цього, відсутні докази того, що Типовий договір оренди нежитлових приміщень, що належать до комунальної власності міста Сімферополь № 39/6 від 01.11.2005 року є припиненим.
Так, припис щодо здачі (повернення) об'єкту оренди в частині адреси його знаходження має необумовлене виправлення.
Окрім цього, ст.ст. 51, 93 ЦК України адресою фізичної особи-підприємця є адреса його реєстрації, якою є вулиця АДРЕСА_3 у той час, як згідно адреси, зазначеному у вказаному приписі, в якому мова йде також про розірвання договору, він спрямовувався на вулицю АДРЕСА_2
Зустрічний позов задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних підстав:
Посилання відповідача на те, що орендодавець не мав права укладати договір, оскільки приміщення, є жилими не відповідає дійсності.
Так, згідно рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1620 від 26.08.2005 року орендарю передаються нежитлові приміщення, та орендодавець укладав договір з орендодавцем саме у виконання цього рішення.
Згідно оціночного акту до передачі в оренду приміщення використовувалось як контора, тобто не як житловий фонд.
Більш того, вказане приміщення не повинно використовуватись як житловий фонд, оскільки не відповідає необхідними вимогам до цього.
Так, згідно висновку судової експертизи від 11.04.2012 року, приміщення є нежилими, тому що не відповідають вимогам БНіП, оскільки відмітка підлоги приміщень при вході до будівлі нижче ніж відмітка тротуару перед входом.
В засіданні суду експерт також пояснила, що приміщення по тим нормативним вимогам, які до них ставляться, не можуть бути жилими, що відображено у звукозапису засідання суду.
При викладених обставинах посилання орендаря на відомості БТІ не можуть мати правового значення.
Більш того, згідно ч. 2 статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Посилання орендаря на те, що у нього був намір на викуп об'єкту оренди нічим не підтверджене.
Більш того, фати свідчать про те, що такого наміру не було.
Так, орендар не надав доказів про те, що він офіційно звертався із заявою до уповноваженого органу щодо викупу, та сам заявляв в засіданнях суду, що у нього таких доказів не існує, оскільки він звертався лише усно, що відображено в звукозаписах засідань суду.
Окрім цього, якщо орендарю було б відмовлено у викупі, він вправі це оскаржити, оскільки приміщення не може бути жилим, та це не відповідає умовам договору оренди, в якому зазначено, що приміщення є нежилим.
Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ремонт майна, переданого в оренду проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не передбачено договором.
При цьому необхідно відмітити, що Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є спеціальним законом, що регулює відносини щодо оренди державного та комунального майна. Тобто, норми вказаного закону є пріоритетними над іншими.
Договором оренди між позивачем та відповідачем не передбачено відшкодування балансоутримувачем коштів, витрачених орендарем на роботи. Таким чином, ОСОБА_2 виконав ремонтні роботи за свої кошти добровільно.
Окрім цього, узгодження щодо поліпшень орендованого майна повинні здійснюватись уповноваженою особою.
Договір від імені орендодавця укладений начальником ЖЄО, у той час, як проектно-кошторисна документація узгоджена начальником виробничо-технологічного відділу.
При цьому необхідно відмітити, що повноважень у зазначеної особи виступати від імені орендодавця не існує.
Згідно повноважень начальника виробничо-технологічного відділу, до цього відділу відносяться виробничо-технічні питання, а не питання щодо орендодавця.
Тобто, узгодження виробничо-технічного відділу відносяться до технічної сторони питання, а не до юридичної.
Більш того, позиція орендодавця щодо поліпшень викладена в його листі від 03.10.2007 року за підписом начальника ЖЄО, в якому прямо вказується, що орендодавець не заперечує щодо виконання ремонтних робіт без компенсації витрат з боку ЖЄО.
Згідно Закону України «Про судовий збір», він вступає в силу з 1 листопада 2011 року (ч. 1 статті 10 Закону України «Про судовий збір» - Прикінцеві та перехідні положення).
Таким чином, позивач з первісного позову повинен сплатити 1411,50 грн. за позовні вимоги майнового характеру, за позовні вимоги нематеріального характеру 941,00 грн. Разом на суму 2352,5 грн.
Однак, позивачем по первісному позову сплачено судовий збір на загальну суму - 511,55 грн.
Таким чином, позивач з первісного позову повинен доплатити 1840,95 грн. (2352,5 - 511,55 = 1840,95 грн.).
Судові витрати позивача з первісного позову підтверджуються платіжними дорученнями № 529 від 28.10.2011 року на суму 85,00 грн., № 515 від 11.10.2011 року на суму 85,00 грн., № 480 від 27.09.2011 року на суму 236,00 грн., № 485 від 27.09.2011 року на суму 105,55 грн.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог за вимоги майнового характеру, та складають 1349,68 грн. (стягнута сума помножена на суму судового збору, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (10092,91Х1411,50:10555,17 = 1349,68 грн.)).
Оскільки в немайнових вимогах відмовляється, судовий збір щодо немайнових вимог не відшкодовується.
З Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" підлягає стягненню на користь бюджету 1840,95 грн. суму недоплаченого судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2011 року встановлено в розмірі 941 грн.
Позов подано до суду 01 листопада 2011 року.
2 % ціни позову складає 1411,50 грн. (2 % від 10 555,17 грн).
1,5 мінімальної заробітної плати складає 1411,5 грн. (941Х1,5).
Згідно калькуляції № 18 від 12 квітня 2012 року судова економічна експертиза по цій справі коштує 5026,60 грн.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сплачено 3516,00 грн. за проведену експертизу.
Зацікавленими особами не надано доказів оплати експертизи на суму 1510,60 грн.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати на проведення експертизи в цій частині покладаються на відповідача з первісного позову, оскільки експертиза призначалась у зв'язку з розглядом зустрічної позовної заяви, в якій відмовляється.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» підлягає стягненню 1510,60 грн. витрат за проведення експертизи.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 згідно квитанції № 241210001 від 12.12.2011 року сплачено 1411,50 грн. за зустрічну позовну вимогу матеріального характеру, згідно квитанції № 241210003 від 12.12.2011 року сплачено 941,00 грн. за зустрічну позовну вимогу нематеріального характеру. А також згідно квитанції № 82 від 05.06.2012 року на суму 500 грн. за збільшення зустрічних позовних вимог. Разом на суму 2852,2 грн.
Тоді як позивач за зустрічним позовом повинен сплатити 3044,05 грн. (941 (за нематеріальну вимогу)+2103,05 грн. (2% від 105 152,45 грн.).
Відповідно, 3044,05 - 2852,2 = 191,85 грн.
Таким чином, з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь бюджету підлягає стягненню 191,85 грн.
По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 26.06.2012 року.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 75, 84, 85, ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" заборгованість по орендній платі, експлуатаційним витратам, яка складається із орендної плати - 9779,75 грн., експлуатаційних витрат - 313,16 грн., та 1349,68 грн. відшкодування судових витрат з судового збору.
У стягненні пені в сумі 462,26 грн. - у позові відмовити.
У вимозі про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернути Комунальному підприємству "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" орендоване майно - нежитлові приміщення площею 44,6 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1, шляхом виселенням із цих приміщень - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" на користь бюджету 1840,95 грн. суму недоплаченого судового збору.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Леніна 12, офіс 6; ідентифікаційний код: 37860012, р/р 26000010194419 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) витрати за проведення судової експертизи № 50-05/01 - 1510,6 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь бюджету судовий збір в сумі 191,85 грн.
Видати накази.
Суддя В.І. Гайворонський