ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. | № 32/478 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства “Донецька залізниця” |
на рішення | господарського суду Донецької області від 28.04.06 |
у справі | № 32/478 |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Державного підприємства “Донецька залізниця” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” |
про | стягнення 874,00 грн. |
за участю представників від: |
позивача | не з'явилися, були належно повідомлені |
відповідача | Лисенко О.В. (дов. від 02.01.06) |
В С Т А Н О В И В :
Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Центрально-збагачувальна фабрика „Узлівська” 874 грн. штрафу за невиконання плану перевезень у серпні 2005.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.04.06 (суддя Сковородіна О.М.) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідач повинен бути звільнений від відповідальності на підставі ст. 107 Статуту залізниць України.
Не погоджуючись з рішенням по справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що судом були невірно застосовані приписи
ст.ст. 106, 107, 108 Статуту залізниць та п.6.10 Правил перевезення вантажів.
Перевіривши юридичну оцінку судами обставин справи, заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом було встановлено, що між сторонами укладено договір №203020 від 11.12.02 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, який був пролонгований до 31.12.05.
За умовами договору, вантажовласник зобов’язується пред’являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на по вагонів та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, які відправляються ним, або прибувають на його адресу.
В серпні 2005 року по станції Трудова відповідачем було заплановано до перевезення 4000 тон вантажу у 60 вагонах. План був прийнятий відповідачем до виконання за №2593. Виконання перевезень враховувалось позивачем в обліковій картці. За серпень 2005 відповідачем не була виконана декадна заявка, фактично відправник вантажу (відповідач) відвантажив 4001 тон в другій та третій декаді.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд мотивував свою правою позицію тим, що пункт „г” ст. 107 Статуту залізниць України передбачає в якості підстави для звільнення від відповідальності (штрафу) відвантаження товару в наступному періоді та тим, що сторони не визначили ні подекадного планування ні подекадного виконання перевезень, а отже, слід застосовувати вищезазначені правові норми.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 107 Статуту залізниць України, вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі, в тому числі виконання плану в тоннах вантажів, перевезення яких планується у тоннах і вагонах (пункт “г”) та надолуження недовантаження, допущеного протягом декади (пункт “д”).
Судами встановлено, що допущене протягом першої декади недовантаження було надолужене в другій та третій декадах (дана обставина не заперечується скаржником у касаційній скарзі), а тому судом правомірно звільнено відповідача від відповідальності на підставі ст. 107 Статуту залізниць України.
Щодо посилання скаржника на п.6.10 Правил перевезень вантажів, то слід зазначити, що вони не суперечать нормам ст. 107 Статуту.
Так, відповідно до цього пункту правил, штраф за невиконання місячних планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів нараховується на залізницю і відправника по закінченні кожної декади, сальдова сума штрафу визначається по закінченні місяця. У разі перевиконання плану в першій декаді і невиконанні його в другій відповідальність за невиконання плану другої декади зменшується на величину перевиконання плану в першій декаді. Таким же чином враховується перевиконання плану в першій та другій декадах при невиконанні його в третій декаді. Таким чином, приписи згаданої норми кореспондуються з п. “д” статті 107 Статуту залізниць України, а не суперечать йому, а отже посилання скаржника на вищезгадані положення є безпідставними, оскільки не дають підстав для сумніву у правильності рішення господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 1115, 1117, п. 1 ч. 1 ст. 1119,
ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 28.04.06 у справі №32/478 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко