У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,

Гончара В.П., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа: дорожня профспілкова організація ДП «Придніпровська залізниця», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 22 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач посилався на те, що наказом начальника Придніпровської залізниці №НОК-439 від 2 липня 2009 року він був призначений на посаду начальника відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Пологи» в порядку переведення з первинної профспілкової організації локомотивного депо Пологи. Наказом начальника Придніпровської залізниці ОСОБА_4 №420/Н від 14 червня 2011 року його було звільнено з займаної посади згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни з 14 червня 2011 року, в той же день копію наказу йому було видано на руки.

Позивач зазначав, що наказ про звільнення є незаконним та його звільнення з роботи було проведене з порушенням норм трудового законодавства.

Враховуючи вищевказане, позивач просив скасувати наказ №420/Н від 14 червня 2011 року начальника Придніпровської залізниці ОСОБА_4 про звільнення позивача згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни, поновити його на роботі начальника відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Пологи» державного підприємства Придніпровська залізниця з 14 червня 2011 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 22 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судами встановлено, що наказом начальника Придніпровської залізниці №НОК-439 від 2 липня 2009 року ОСОБА_3 був призначений на посаду начальника відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Пологи» в порядку переведення з первинної профспілкової організації локомотивного депо Пологи.

За порушення позивачем посадових обов'язків наказами адміністрації ДП «Придніпровська залізниця» №405/н від 5 липня 2010, №846/Н від 30 листопада 2010 року, №22/Н від 14 січня 2011 року, №52/Н від 27 січня 2011 року, №116/Н від 22 лютого 2011 року, №204/Н від 4 квітня 2011 року ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган.

Наказом начальника Придніпровської залізниці ОСОБА_4 №420/Н від 14 червня 2011 року позивача було звільнено з займаної посади згідно з п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що підстави для скасування наказу№420/Н від 14 червня 2011 року відсутні, звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України.

Проте такі висновки зроблені судами з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 252 КЗпП України встановлені додаткові гарантії при звільненні з ініціативи роботодавця для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Крім того, згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року, у тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників (наприклад, неповнолітніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу) необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 43-1 КЗпП України допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за положеннями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено.

Таким чином, ст. 43 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» умову надання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на розірвання трудового договору з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, визначають обов'язковою.

Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Судами також встановлено, що на підприємстві діє профспілкова організація та позивач ОСОБА_3 з 21 вересня 2006 року є членом виборного профспілкового органу ДП «Придніпровська залізниця», а саме, членом дорожнього комітету профспілки ДП «Придніпровська залізниця».

При цьому, попередньої згоди вищого виборного органу вказаної профспілкової організації, яким є Рада профспілки залізничників та транспортних будівельників України на звільнення члена виборного профспілкового органу ДП «Придніпровська залізниця» - ОСОБА_3 з займаної посади отримано не було.

Проте суд, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України, на зазначені норми закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, а також належним чином не перевірив доводів позивача про обов'язковість попередньої згоди профспілкового органу та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача та відсутності підстав для поновлення його на роботі.

Такими чином, суду слід було встановити зазначені фактичні обставини, оскільки вони впливають на правильне вирішення спору й відповідно дати їм належну правову оцінку, а саме, чи виконано роботодавцем вимоги ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо отримання попередньої згоди вищого виборного органу вказаної профспілкової організації на звільнення позивача, якщо він є членом дорожнього комітету профспілки ДП «Придніпровська залізниця».

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України в достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального

та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 22 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Олійник

Судді: В.І. Амелін

В.П. Гончар

С.О. Карпенко

В.А. Нагорняк