ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 червня 2006 р. |
№ 20-4/016-8/089-9/326 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого -судді |
Дерепи В.І. |
|
суддів : |
Грека Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.06 |
|
у справі |
№ 20-4/016-8/089-9/326 |
|
господарського суду |
м. Севастополя |
|
за позовом |
Приватного підприємства “Механік-Електрік” |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
про |
стягнення 43445,50 грн. |
|
за участю представників від: |
|
позивача |
не з'явилися, були належно повідомлені |
|
відповідача |
не з'явилися, були належно повідомлені |
В С Т А Н О В И В :
Приватним підприємством “Механік-Електрик” заявлено вимогу про стягнення 43445,50 грн., яка мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків згідно договору поставки продукції від 30.08.04 № НОМЕР_1, що призвело до заподіяння збитків.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 12.12.05 позовні вимоги Приватного підприємства “Механік-Електрик” задоволено частково: стягнуто основний борг в сумі 19264,81 грн.; в решті позову відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.06 рішення місцевого господарського суду змінено: позов приватного підприємства “Механік-Електрик” задоволено частково. З суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь приватного підприємства “Механік-Електрик” стягнуто основний борг 19264,81 грн., 5779,44 грн. пені, 7496,94 грн. неотриманого прибутку та витрати зі сплати державного мита.
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, відповідач (суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.06 та рішення господарського суду м. Севастополя від 12.12.05, провадження по справі припинити. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням положень норм ч.2 ст.678 ЦК України, ч.3 ст.672 ЦК України, п.3 ст. 549 ЦК України.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанції встановлено, що 30.08.04 між Суб'єктом підприємницької діяльності Сердюком О.П. та Приватним підприємством “Механік-Електрик” був укладений договір № НОМЕР_1 на поставку продукції. Згідно заявки позивача, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, відповідно до накладної НОМЕР_2, поставив на адресу приватного підприємства “Механік-Електрик” 7700 кг труб діаметром
12714 мм.
У зв'язку з невідповідністю частини продукції вимогам державного стандарту, умовами договору та заявленому асортименту, Приватне підприємство “Механік-Електрик” на підставі рекламаційного акту та накладної № НОМЕР_3 повернуло постачальнику неякісну продукцію на суму 22608,78 грн. Оскільки позивачем частково неоплачено поставлену продукцію, останній в порядку ст.22 ГПК України уточнив вимоги та зменшив суму основного боргу, який підлягає поверненню, до 19264,81 грн.
Задовольняючи вимоги про стягнення основного боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що частина товару була повернута відповідачу, а останній її прийняв, стягненню підлягає сума коштів за повернуту продукцію, яка була оплачена попередньо. В той же час місцевий господарський суд зробив висновок, що позивачем не доведено, що відповідачем поставлено продукцію, що не відповідає відповідним стандартам.
Щодо стягнення упущеної вигоди та пені, то місцевий господарський суд зазначив, що п.4.1 договору сторони передбачили, що у випадках прострочки поставки чи оплати товару, сторона, яка порушила умови договору, сплачує пеню в розмірі 0,5 % вартості товару за кожен день прострочки. Втім, сторони не обумовили асортимент, кількість та ціну товару, а отже, не можна стверджувати, що відповідач не виконав умови договору та заподіяв збитки. В той же час, місцевим судом зазначено, що не мало місце порушення п.4.1 договору.
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи факт повернення частини металопродукції на підставі накладної № НОМЕР_3, на підставі аналізу пункту 4.2 договору та положень ст.ст.678 п.2 та ст.672 п.3 Цивільного кодексу України, зробив висновок про безпідставність вимог відповідача про обмін неякісного товару та правомірність висновку місцевого господарського суду про стягнення суми в розмірі 19264,81 грн.
Щодо стягнення пені, то Севастопольський апеляційний господарський суд зазначив, що позивач набув право на стягнення пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення з часу заявлення вимоги в порядку ст.530 ЦК України, а саме з 10.12.04. За розрахунком апеляційного суду, прострочка становить 60 днів, а отже сума пені становить 5779,44 грн.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність стягнення збитків (упущеної вигоди) на підставі наявного договору між позивачем та ТОВ “Механічний завод “Таврида” про виготовлення комплекту деталей, а оскільки зобов'язання не було виконано з боку Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, то позивачем не отримано доходів в розмірі 7496,94 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що фактично між сторонами укладено договір поставки. Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. На виконання договору поставки позивач отримав по накладній продукцію. Статтею 672 ЦК України передбачено правові наслідки поставки продукції неналежного асортименту.
В матеріалах справи є документи, які свідчать про те, що покупець здійснив повернення отриманого товару на суму 22608,78 грн. ( за накладною № НОМЕР_3).Таким чином, висновки судових інстанцій про стягнення заборгованості в розмірі повернутої продукції є обґрунтованим. Всилу ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Застосовуючи цю статтю в контексті даного спору, п.4.1 договору, сторони передбачили, що у випадку прострочки поставки чи оплати товару, сторона, яка порушила умови договору сплачує пеню в розмірі 0,5% вартості товару за кожен день прострочки, а отже місцевий господарський суд обґрунтовано проаналізував даний договір та зробив вірний висновок про безпідставність вимог про нарахування пені.
Апеляційний господарський суд наведених обставин не врахував, а також, не звернув уваги, що розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку (Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”). Таким чином, висновок апеляційного суду про стягнення пені є необґрунтованим.
Що стосується вимог про стягнення упущеної вигоди, то слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.623 ЦК України, відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. По даній справі місцевим господарським судом на підставі аналізу поданих документів обґрунтовано зроблено висновок, що позивач не надав доказів, порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки продукції певного асортименту, тому невиконання зобов'язань позивачем перед іншим кредитором не знаходиться в причинному зв'язку з діями відповідача. Протилежного позивач не довів. Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано зробив висновок про відмову в стягненні збитків. Колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд змінюючи рішення в цій частині, не навів об'єктивних підстав, які б могли б слугувати доказом обґрунтованості вимог, а отже його висновок в цій частині є невірним.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення пені та збитків, оскільки ухвалена з порушенням норм матеріального права, а в іншій частині -залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.05 в частині зміни рішення господарського суду м. Севастополя від 12.12.05 щодо стягнення 5779,44 грн. пені та 7496,94 грн. неотриманого прибутку скасувати, в іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.05 у справі № 20-4/016-8/089-9/326 залишити без змін. Рішення господарського суду м. Севастополя від 12.12.05 у справі
№ 20-4/016-8/089-9/326 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко