ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"21" червня 2012 р. справа № 9/92
За скаргою малого приватного підприємства "Оазис Плюс", м. Чернівці
на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції та неправомірні дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції
за позовом малого приватного підприємства "Оазис Плюс"
до відкритого акціонерного товариства Чернівецька фабрика верхнього трикотажу "Вікторія"
про відшкодування витрат, понесених на проведення поліпшень в орендованих приміщеннях - 99278грн.
Суддя В.В. Дутка
Представники
від скаржника -Маковійчук Я.В., директор
від боржника -не з'явився
від органу ДВС -Маковей С.І., довіреність від 29.02.2012р.
СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.03.2008р. по справі №9/92 позов задоволено повністю. Стягнуто з активів ВАТ Чернівецька фабрика верхнього трикотажу "Вікторія" на користь Малого приватного підприємства "Оазис Плюс" витрати, понесені на проведення невід'ємних покращень в орендованих приміщеннях по вул. Нагірна, 7 м. Чернівці в розмірі - 156515 грн., відшкодування державного мита в сумі 1565 грн. 15 коп., відшкодування витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2008р. рішення господарського суду Чернівецької області від 25.03.2008р. в частині стягнення з ВАТ "Чернівецька фабрика верхнього трикотажу "Вікторія"57237 грн. боргу, 572,37 грн. державного мита скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові МПП "Оазис - плюс" про стягнення з ВАТ "Чернівецька фабрика верхнього трикотажу "Вікторія" 57237 грн. боргу, 572,37 грн. державного мита відмовлено, доповнено рішення пунктом наступного змісту: стягнуто з ВАТ "Чернівецька фабрика верхнього трикотажу "Вікторія" на користь МПП "Оазис - плюс" 1575 грн. за проведення судової експертизи.
22.08.2008 року на виконання даної постанови видано наказ.
07.05.2012р. позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області із скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції та неправомірні дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції.
Скарга мотивована не накладенням державним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчого провадження арешту на майно, така бездіяльність державного виконавця дала можливість боржнику реалізувати частину майна, висновок експерта про оцінку майна скаржнику не надавався, в рецензуванні звіту про оцінку майна скаржнику відмовлено, а відповідь скаржник отримав через 4 місяці, відділом ДВС не забезпечено дотримання процесуальних строків здійснення виконавчого провадження, порушено право скаржника на ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження, відділ ДВС порушив вимоги законодавства про можливість продажу нерухомого майна, яке становить частку у спільній частковій власності лише після виділення його в натурі.
Ухвалою від 16.05.2012р. розгляд скарги відкладався на 29.05.2012р. для виконання відділом ДВС вимог суду про надання відзиву на скаргу та матеріалів зведеного виконавчого провадження.
Шевченківський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції подав 29.05.2012р. відзив на скаргу та просив відмовити у її задоволенні за необґрунтованістю.
29.05.2012р. скаржник подав доповнення до скарги, де вказує на грубі порушення державним виконавцем відділу ДВС ст.ст.25, 27, 52 Закону України "Про виконавче провадження" при здійснення опису й арешту майна боржника, позбавлення права скаржника на ознайомлення з розрахунком розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів. Крім цього, скаржник зазначив про порушення чинного законодавства при примусовому виконанні рішення господарського суду Чернівецької області від 15.06.2011р у справі №2/5027/427/2011.
Ухвалою від 29.05.2012р., від 07.06.2012р. розгляд скарги відкладався для подання сторонами додаткових доказів.
У судовому засіданні 21.06.2012р. представник скаржника просив задовольнити скаргу. Представник органу ДВС вважає скаргу безпідставною з підстав, викладених у відзиві на скаргу.
Представник боржника у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду скарги, оскільки учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши скаргу та додані до неї документи, суд встановив таке.
МПП "Оазис Плюс" звернулося до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького управління юстиції (далі -відділ ДВС) з заявою від 17.03.2011р. №5 про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Чернівецької області від 22.08.2008р. №9/92 про стягнення з ВАТ Чернівецької фабрики верхнього трикотажу "Вікторія" 99278 грн. основного боргу та 1575 грн. за проведення судової експертизи. З метою забезпечення виконання рішення стягувач просив накласти арешт на майно боржника. Наведену заяву отримано відділом ДВС 23.03.2011р., про що свідчить відмітка на заяві.
В силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ст. 31 вказаного Закону).
24.03.2011р. державний виконавець відділу ДВС Шахов С.І. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №9/92 та надав боржнику семиденний термін для добровільного виконання наказу, арешт на майно боржника не накладався. Докази надіслання постанови від 24.03.2011р. скаржнику в матеріалах справи відсутні.
Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника, а не обов'язок. Відтак, посилання скаржника на бездіяльність державного виконавця, яка полягає у не накладенні арешту на майно боржника не є підставою визнання бездіяльності неправомірною.
Крім того, відділ ДВС у відзиві на скаргу пояснив про надходження 21.03.2011р. до відділу виконавчого листа Шевченківського районного суду №2-884 від 11.10.2010р. до якого додана ухвала Шевченківського районного суду від 28.01.2010р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 95/100 нерухомого майна ВАТ "Вікторія". У зв'язку з цим, державний виконавець мав всі підстави вважати, що вказане майна є обтяженим і підстав для повторного накладення арешту не вбачав.
Статтею 64 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Відповідні норми містить і п. 5.1.3. Інструкції.
Боржник у визначений державним виконавцем семиденний строк для добровільного виконання наказу борг не погасив.
15.04.2011р. державним виконавцем складений акт опису й арешту майна боржника (нежитлове приміщення за адресою: м.Чернівці, вул.Нагірна, 7, а саме приміщення (1-1)-(1-3), (2-1-2-14), загальною площею 354,5 кв.м. Акт складений у присутності голови правління ВАТ "Вікторія" Шутович В.М.
04.05.2011р. державним виконавцем прийнята постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження та цього ж дня винесена постанова про арешт коштів боржника в межах стягуваної суми 100853,00 грн.
Постановою від 17.05.2011р. державним виконавцем призначено СП "Західно-Український Експертно-Консультативний центр", яке має ліцензію (свідоцтво) на право зайняття експертною діяльністю видану 01.09.2008р. за №7663/08 Фондом Держмайна України експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду №4/208 про стягнення 71987,34 грн. з ВАТ "Вікторія" на користь Пінтескул А.Д. Проведення оцінки майна боржника доручено експерту Лещишину В.В., який на підставі свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3022 від 16.06.2005р. про право здійснювати оцінку майна та майнових прав, зокрема уповноважений здійснювати оцінку нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі експертна грошова оцінка земельних ділянок.
Висновком від 31.05.2011р. №580 вартість нерухомого майна (нежитлових приміщень першого поверху будівлі літ. (М-Н), розташованого за адресою: вул.Нагірна, 7 м.Чернівці встановлена в сумі 264682,00 грн.
Частиною 4 статті 58 вищенаведеного Закону передбачено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна; витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки; у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Так, відділ ДВС листом від 14.06.2011р. повідомив учасників виконавчого провадження про оцінку арештованого майна, висновок про оцінку стягувачу не надсилався.
Стягувач не погоджуючись з результатами оцінки майна звернувся до відділу ДВС з листом від 16.06.2011р. з проханням провести рецензування звіту про оцінку майна у відповідності з вимогами ст. 58 Закону.
18.10.2011р. відділ ДВС звернувся до Західно-Українського ескпертно Консультативного центру з проханням провести рецензування висновку від 31.05.2011р. №580 та отримав відповідь від 19.10.2011р. де зазначено, що проведення рецензування висновків фахівців як вид застосування спеціальних знань судовими експертами -не передбачено. Про отриману відповідь відділ ДВС повідомив стягувача листом від 20.10.2011р, який отриманий ним 25.10.2011р.
Отже, відділ ДВС безпідставно не призначав протягом 4 місяців рецензування звіту на вимогу стягувача, що свідчить про бездіяльність державного виконавця відділу ДВС і суперечить вимогам ст.11 Закону.
Стягувач подав адміністративний позов до державного виконавця відділу ДВС Шахова С.І. про зобов'язання вчинити дії та скасування рішення, провадження відкрито Чернівецьким окружним адміністративним судом 02.11.2011р. Проте, у зв'язку з тим, що предмет позову -висновок №580 від 09.06.2011р. про оцінку майна втратив юридичну силу, позивач подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке задоволено ухвалою від 12.12.2011р.
12.12.2011р. державний виконавець виніс постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, а саме судового експерта Лещишина В.В., який має право зайняття експертною діяльністю. Цього ж дня експертом складений висновок №1190 про вартість майна боржника в сумі 269048, 00 грн.
Про вартість майна боржника, згідно експертного висновку, повідомлено стягувача листом від 30.12.2011р.
Судом встановлено, що згаданий вище висновок експерта від 12.12.2011р. №1190 стягувачем не оскаржувався.
16.03.2012р. відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, переможець торгів Пінтескул С.С., ціна продажу 270 000 грн.
06.04.2012р., 10.04.2012р., 27.04.2012р. стягувач звертався до відділу ДВС з заявою про надання для ознайомлення матеріалів зведеного виконавчого провадження та копій документів.
Згідно витягу з журналу №2 реєстрації вихідної кореспонденції, запис №9002, завірені копії документів в зведеному виконавчому провадженні надіслані скаржнику 27.04.2012р., а згідно відповіді Чернівецької дирекції державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 05.06.2012р. на запит скаржника, рекомендований лист з повідомленням №5800204833316 відправлений 28.04.2012р. на адресу скаржника та вручений представнику 18.05.2012р.
Поряд з цим, 28.04.2012р. скаржник отримав наручно ряд документів на 13 аркушах.
З заяви скаржника від 16.05.2012р. про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження вбачається, що скаржник використав своє право на ознайомлення з матеріалами та зняття їх копій. Проте, зауважив про відсутність висновку №580, постанови про оцінку майна першого експерта, який проводив оцінку майна.
Згідно рекомендацій Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. №01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів", відповідно до статті 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги на бездіяльність органів Державної виконавчої служби господарським судом виноситься ухвала, якою він зобов'язує відповідний орган здійснити певні виконавчі дії, якщо останній ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Скаржник посилаючись на те, що відділом ДВС не забезпечено дотримання процесуальних строків здійснення виконавчого провадження, порушено право скаржника на ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження тощо, не вказує в скарзі які саме дії повинен суд зобов'язати здійснити відділ ДВС та в результаті чого буде відновлено порушене право скаржника.
При цьому, господарський суд зазначає, що сторона, як учасник виконавчого провадження не позбавлена права реалізувати надані йому права на ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та отриманням копій документів, враховуючи, що відмови в цьому органи ВДВС не надавали.
Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 20.05.2003, встановлено, що дані стосовно виконавчих документів, які надійшли до відділу державної виконавчої служби, та подальшого виконання відкритих виконавчих проваджень підлягають обов'язковому занесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідно до вимог Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.
Пунктом 5.2. згаданого Положення передбачено право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь.
Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації у мережі інтернет через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру.
З метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз'яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.
У постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2011р. роз'яснено право сторін на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та вказано ідентифікатор доступу. Проте, як встановлено судом, стягувач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2011р. лише 18.05.2012р., згідно рекомендованого листа №5800204833316, про що зазначає сам скаржник у листі від 21.06.2012р. №71/6.
Отже, право скаржника на доступ до інформації Єдиного реєстру було порушено внаслідок невиконання відділом ДВС вимог част. 5 ст. 25 Закону про надіслання копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Таким чином, внаслідок неправомірних дій державного виконавця порушено право скаржника на доступ до інформації та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження на відповідному веб-сайті в мережі Інтернет, а тому скарга в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.
У господарському судочинстві скарга взагалі не приймається до розгляду якщо її подано після спливу встановленого строку без клопотання про його відновлення, або якщо у відновленні такого клопотання відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу. Проте, у разі прийняття такої скарги до провадження, суду слід розглядати її по суті вимог і, в залежності від результатів розгляду та обґрунтованості вимог, задовольнити їх чи відмовити в їх задоволенні (постанова ВГСУ від 21.03.2012р. №12/371).
Скаржником пропущений процесуальний строк на оскарження дій відділу ДВС щодо арешту майна боржника та його оцінки, згідно висновку від 09.06.2011р. №580, однак враховуючи прийняття скарги до розгляду, суд розглядає скаргу по суті.
Скарга в частині неправомірних дій відділу ДВС з проведення оцінки майна є необґрунтованою з урахуванням такого.
Визнання вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому учасник виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 1212 ГПК.
Проте, посилаючись на ненадання відділом ДВС стягувачу висновку експерта про оцінку майна боржника від 09.06.2011р. №580, не проведення рецензування на вимогу стягувача, скаржник не оскаржує звіт про оцінку майна №580.
Відповідно до част. 5 ст.58 Закону, звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Твердження скаржника про неотримання повторного висновку експерта про оцінку від 12.12.2011р. №1190 не свідчать про неправомірність дій відділу ДВС.
Частиною 3 ст. 58 Закону передбачено, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
Повідомлення про повторну оцінку майна надіслано сторонам 30.12.2011р., що підтверджено листом відділу ДВС від 30.12.2011р. за вих. №17815/05-32-3 та записом в журналі вихідної кореспонденції відділу ДВС за номером 17815.
Заперечення проти результатів повторної оціни скаржником до відділу ДВС не подавались.
Доводи скаржника про порушення відділом ДВС вимог законодавства про можливість продажу нерухомого майна, яке становить частку у спільній частковій власності лише після виділення його в натурі не заслуговують на увагу.
Частиною 6 ст. 52 Закону передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Чернівецького комунального БТІ від 18.02.2011р. вбачається, що боржнику ВАТ "Вікторія" належить на праві приватної спільно часткової власності 80/100 нежилої будівлі, що розташована за адресою м.Чернівці, вул.Нагріна,7.
Отже, частка боржника у праві спільної часткової власності на час проведення процесуальних дій була визначена, а відтак суд не вбачає порушенням відділом ДВС вимог част. 6 ст. 52 наведеного Закону.
За змістом пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 N 14 оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз'яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.
Таким чином, скаржник не позбавлений права на звернення у суд за захистом їх права чи інтересів за наявності для цього законних підстав.
В частині оскарження дій органу ДВС щодо порушення 6-місячного терміну проведення виконавчих дій, передбаченого ч.2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 10.07.2003р.), скарга необґрунтована. Як встановлено судом виконавче провадження з примусового виконання наказу №9/92 приєднано 04.05.2011р. до зведеного виконавчого провадження.
Строк здійснення зведеного виконавчого провадження, згідно положень ч.2 ст. 30 Закону, обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа. Судом встановлено, що останній виконавчий документ приєднаний до зведеного виконавчого провадження 27.03.2012р., отже 6-місячний термін проведення виконавчих дій спливає лише 27.09.2012р., а тому доводи скарги про порушення строку проведення виконавчих дій є безпідставними.
З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.Скаргу малого приватного підприємства "Оазис Плюс" на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції та неправомірні дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції задовольнити частково.
2.Визнати дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Шахова С.І. в частині не надіслання скаржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2011р. неправомірними.
3.У задоволенні решти скарги -відмовити.
Суддя В.В. Дутка