Дата документу 13.06.2012
Справа №212/4400/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого -судді Короля О.П.
при секретарі -Стаховій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Бізнес торгінвест»до ОСОБА_1 за участю третьої особи комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»та прокуратури м. Вінниці про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Бізнесторгінвест»за участю третьої особи комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»та прокуратури м. Вінниці про визнання права власності на майно,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»звернулось в суд з первісним позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»та прокуратури м. Вінниці про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Бізнесторгінвест»за участю третьої особи комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»та прокуратури м. Вінниці про визнання права власності на майно.
В позовній заяві зазначено, що 19.03.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 9/100 часток торговельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1.
Відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частка торгівельного комплексу та офісів складається з приміщень в будівлі літ. А: 1 поверх - частина приміщення №2-1 площею 66,2 кв. м, приміщення №2-2 площею 30,8 кв. м, приміщення №2-3 площею 1,4 кв. м, приміщення № 2-4 площею 1,5 кв. м. Загальна площа приміщень - 99,9 кв. м.
У договорі купівлі-продажу вказано, що відчужувана частка торгівельного комплексу та офісних приміщень належить ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці, справа № 2-7333/08 від 17.10.2008 р. На підставі зазначеного рішення 11.11.2008 року КП «Вінницьке бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності на зазначене приміщення в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстром № 102 в реєстровій книзі за реєстраційним номером № 25369549.
Право власності на приміщення торгівельно-офісного центру по вул. Воїнів Інтернаціоналістів на підставі договору №20/09-001 від 20.09.2006 року повинно було реєструватися та належати товариству з обмеженою відповідальністю «Компанії «Бізнесторгінвест», що підтверджується документами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»уклало з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та ТОВ «НБК»(Субпідрядник) договір №20/09-001 від 20.09.2006 року, предметом якого відповідно до п. 1.1 є будівництво торговельно-офісного центру по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів у м. Вінниці з інженерними мережами та благоустроєм земельної ділянки відповідно до проектно-кошторисної документації.
У зв'язку з тим, що підрядником ТОВ «ДЛД»не були виконані покладені на нього пунктом 2.1.20 договору обов»язки, не передано замовнику відповідні документи для подальшого оформлення права власності на відповідні частини об'єкту будівництва 14.10.2011 року ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»звернулось до господарського суду Вінницької області із позовом.
Ухвалою від 10.11.2011 року №7/155/2011/5003 господарський суд Вінницької області зобов'язав комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»надати суду матеріали інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Саме при ознайомленні з матеріалами зазначеної інвентаризаційної справи представнику ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»стало відомо про рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року в справі №2-7333/08. Зважаючи на зазначені обставини ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»звернулось до апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 р. у справі №2-7333/08.
22.02.2012 року апеляційним судом Вінницької області було винесено рішення, яким скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці в справі № 2-7333/08.
Оскільки ОСОБА_2 ввела в оману Ленінський районний суд м. Вінниці, що призвело до винесення незаконного рішення, яке в подальшому було скасоване апеляційним судом Вінницької області, на підставі якого ОСОБА_2 визнала за собою право власності на приміщення торговельно-офісного центру по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» звертається до ОСОБА_1 з позовом про витребування частки торгівельного комплексу та офісів, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1та складаються з приміщень в будівлі літ. А: 1 поверх - частина приміщення №2-1 площею 66,2 кв. м, приміщення №2-2 площею 30,8 кв. м, приміщення №2-3 площею 1,4 кв. м, приміщення №2-4 площею 1,5 кв. м, загальна площа приміщень 99,9 кв.м.
Відповідно до п. 2.1.1 договору ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»взяло на себе зобов'язання отримати дозвіл Вінницького міськвиконкому на проведення проектно-пошукових робіт, виготовлення проекту та відведення земельної ділянки під будівництво об'єкту, натомість, земельна ділянка, на якій ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «ДЛД»здійснювало будівництво, перебувала в оренді у ОСОБА_2
Керівництво ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» свідомо розпочало будівництво на орендованій ОСОБА_2 земельній ділянці з метою подальшого продажу об'єкту по частинам та привласнення грошових коштів.
Крім того ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» стало відомо про укладення 24.11.2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Виробничо-торгівельною фірмою «ДЛД»договору про спільну дольову участь в реалізації інвестиційного проекту по будівництву торговельно-офісного центру по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів у м. Вінниці. Відповідно до зазначеного договору право власності на частину приміщення набувала ОСОБА_2, а на іншу частину ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД».
Тобто ОСОБА_2 та посадові особи ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «ДЛД»здійснили будівництво за рахунок коштів ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», а потім через рішення Ленінського районного суду визнали за ОСОБА_2 право власності.
Приміщення зазначеного торговельного-офісного центру одразу після реєстрації у Вінницькому міському бюро технічної інвентаризації було розпродано ОСОБА_2 по частинах фізичним особам, одним з яких є ОСОБА_1
В зустрічній позовній заяві позивач зазначає, що 19.03.2009 року ОСОБА_1 придбав 9/100 часток торгівельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1. Відчужувана частка торгівельного комплексу та офісу складається з приміщень: 1 поверх - частина пр. № 2-1 площею 66,2 кв.м, пр. №2-2 площею 30,8 кв.м, 4 пр. № 2-3 площею 1,4 кв. м, пр. №2-4 площею 1,5 кв. м. Загальна площа - 99,9 кв. м.
Договір купівлі-продажу посвідчений 19.03.2009 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 462.
Право власності на частку нерухомого майна зареєстроване 09.04.2009 року комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22437163 від 09.04.2009 року.
При посвідчені договору продавець надала нотаріусу документи, що підтверджували її право власності на нерухомість, що відчужувалася, та документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, а саме: рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року, зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»11.11.2008 року за реєстром №102, в реєстровій книзі №3фо, реєстраційний №25369549, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20878173.
Дані документи були перевірені нотаріусом при вчиненні правочину, що відображено в п. 1.2. договору купівлі -продажу.
Також продавець засвідчив, що частка торгівельного комплексу та офісу, яка відчужується, нікому іншому не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під забороною не перебуває, судового спору щодо неї немає, а також прав у третіх осіб немає (пункт 3.1. договору купівлі-продажу).
Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В березні 2012 року ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»подало позов до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння. Дані позовні вимоги необґрунтовані, не відповідають дійсним обставинам справи та є незаконними.
Нерухоме майно придбане за відплатним договором на законних підставах, ОСОБА_1 не міг знати про те, що після його придбання зміниться власник цього майна, оскільки при нотаріальному посвідченні правочину право продавця відчужувати дану нерухомість підтверджене правовстановлюючими документами, тобто ОСОБА_1 є добросовісним набувачем.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
В судовому засіданні представник ТОВ «Компанія Бізнесторгінвест»первісний позов підтримала, зустрічний позов не визнала.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала.
Представник КП «Вінницьке міське БТІ»в судовому засіданні при вирішенні справи поклався на розсуд суду.
Представник прокуратури м. Вінниці в судове засідання не з»явився.
Залучена до участі в справі як співвідповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про місце, день та час розгляду справи, в судове засідання не з»явилась.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний та зустрічний позов не підлягають задоволенню з наступних підстав.
19.03.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 9/100 часток торговельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1.
Відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частка торгівельного комплексу та офісів складається з приміщень в будівлі літ. А: 1 поверх - частина приміщення №2-1 площею 66,2 кв. м, приміщення №2-2 площею 30,8 кв. м, приміщення №2-3 площею 1,4 кв. м, приміщення № 2-4 площею 1,5 кв. м. Загальна площа приміщень - 99,9 кв. м.
У договорі купівлі-продажу вказано, що відчужувана частка торгівельного комплексу та офісних приміщень належить ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці, справа № 2-7333/08 від 17.10.2008 р. На підставі зазначеного рішення 11.11.2008 року КП «Вінницьке бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності на зазначене приміщення в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстром № 102 в реєстровій книзі за реєстраційним номером № 25369549.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»уклало з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та ТОВ «НБК»(Субпідрядник) договір №20/09-001 від 20.09.2006 року, предметом якого відповідно до п. 1.1 є будівництво торговельно-офісного центру по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів у м. Вінниці з інженерними мережами та благоустроєм земельної ділянки відповідно до проектно-кошторисної документації.
22.02.2012 року апеляційним судом Вінницької області було винесено рішення, яким скасовано рішення від 17.10.2008 р. Ленінського районного суду м. Вінниці в справі №2-7333/08.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на 9/100 часток торгівельного комплексу та офісу АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 в реєстровій книзі №3фо за номером запису 102.
На момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу власником спірного нерухомого майна на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року у справі №2-7333/08 була ОСОБА_2. ЇЇ право власності було зареєстровано 11.11.2008 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «ВМБТІ»за номером запису 102 в реєстровій книзі №3фо, реєстраційний № 25369549.
Проте після укладення оспорюваного правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 19.03.2009 р. рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 року від 28.03.2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
На переконання суду, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу про обставини існування договірних між ТОВ Компанія «Бізнесторгінвест», ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та ТОВ «НБК»(Субпідрядник) за договором №20/09-001 від 20.09.2006 року з приводу торгівельного комплексу та офісу АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не знав і не міг знати, а відтак керуючись положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України він є добросовісним набувачем.
За договором №20/09-001 від 20.09.2006 року позивач ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»виступала «Замовником»будівництва торговельно-офісного центру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Положеннями ч.2 ст. 331 ЦК України передбачено, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Виходячи з наведених положень ч. 2 ст. 331 ЦК в ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»право власності на нерухоме майно не виникло.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відтак за умови що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»не є власником спірного нерухомого майна, то воно не є особою, яка володіє правом його вимоги в ОСОБА_1
Порушення 07.04.2012 року кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння коштами при будівництві торгівельно-офісного центру в АДРЕСА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не впливає на цивільні-правові відносини, які є предметом розгляду в даній справі.
При вирішенні справи суд керувався і роз»ясненнями, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Оскільки ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», яке не є стороною договору купівлі-продажу від 19.03.2009 р., вказана компанія не може заявляти вимогу про визнання правочину недійним. Разом з тим може бути заявлена вимога лише про віндикацію майна. Проте ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»не є особою, якій належить право такої позовної вимоги.
Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 9/100 часток торгівельного комплексу і офісу АДРЕСА_1задоволенню не підлягають за його безпідставністю. Ухвалювати правопідтверджуюче рішення суду на користь ОСОБА_1 не має необхідності. ОСОБА_1 надав суду документи, які засвідчують право власності на зазначене вище приміщення, а тому норма матеріального права за ст. 392 ЦК застосуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 181, 330, 331, 338, 392, 876 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
В задоволенні первісного та зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя: