Дата документу 29.02.2012
Справа №212/670/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.02.2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого -судді Короля О.П.
при секретарі -Стаховій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
В позовній заяві зазначено, що 26.09.2006 року у м. Вінниці між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 був укладений договір № 17/09/06 купівлі -продажу.
Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язувався передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до п. 2.3 Договору товар вартістю 51350 грн. поставляється на умовах 100 % передоплати.
Свої зобов'язання за цим договором позивач виконала повністю, провівши стовідсоткову попередню оплату товару до каси продавця, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 26.09.2006 року на суму -11304 грн. та 40046 грн., а всього 51350 грн.
Згідно п. 4.1 договору продавець 31.03.2007 року мав своїм транспортом поставити товар в АДРЕСА_1.
У відповідності з п. 8.1 та п. 2.4 договору у випадку наміру поставити товар до 31.03.2007 року продавець (Відповідач) повинен був повідомити позивача письмово.
До 31.03.2007 року продавець позивача не повідомив письмово про зміну дати поставки товару, а 31.03.2007 року товар не поставив. Також продавець (Відповідач) не повернув суму передоплати та до цього часу продовжує вільно розпоряджатися коштами позивача.
Відповідно до п. 6.2 договору має місце договірна неустойка, яка передбачає сплату штрафної неустойки в розмірі 0, 5 % за кожен день прострочки від суми боргу, аж до повного виконання зобов'язань за договором. Тобто строки давності на стягнення неустойки не наступали, оскільки договір не виконано.
Представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини. викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково в розмірі основного боргу 51350 грн. Згідно його пояснень він був зобов»язаний здійснити поставку товару, але ОСОБА_1 постійно переносила дату поставки, а нове місце поставки товару не вказала. Товар, вказаний в договорі, є в наявності на складі, але позивач відмовляється його отримувати. Відповідач просив застосувати строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 11.05.2010 р. задоволено позов ОСОБА_1 Стягнуто з суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51350 грн. основного боргу, штрафну неустойку в розмірі 93713,75 грн., 3 % річних в розмірі 4621,50 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2010 р. в резолютивній частині рішення суду першої інстанції розмір штрафної неустойки зменшено з 93713,75 грн. до 25000 грн. В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2011 р., яка набрала законної сили в день постановлення, касаційна скарга суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задоволена, скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 11.05.2010 р. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12.07.2010 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої чи касаційної інстанції при новому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно із договором купівлі-продажу від 26.09.2006 року за №17/09/06 суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зобов»язався передати у власність покупцю ОСОБА_1 товар, а покупець зобов»язався прийняти товар та оплатити його. Товар поставлявся за ціною 51350 грн. на умовах стовідсоткової передоплати строком до 31.03.2007 року.
Згідно з п. 6.2 договору продавець несе відповідальність, якщо внаслідок прострочення продавцем, виконання зобов'язання втратить інтерес для покупця, то покупець може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Крім того, як забезпечення виконання зобов'язання на підставі п. 2 ст. 551 ЦК України за порушення термінів поставки товару продавець сплачує штрафну неустойку в розмірі 0,5% за кожен день прострочки від суми боргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Положеннями ч.4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Відповідачем зазначено, що товар в дійсності не було поставлено, оскільки ОСОБА_1 затягувала отримання товару, переносячи дату поставки. Претензій щодо поставки товару від позивача він не отримував, а оплачений позивачем товар був і є в наявності та може бути отриманий в будь-який час.
Обставиною, що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, є те, що позивач в 2006 році змінила місце проживання та домовилась із відповідачем, що товар буде поставлено після її попереднього повідомлення місця поставки. Допустимих доказів повідомлення ОСОБА_2 про нове місце та дату поставки товара ОСОБА_1 не подала, про це звернуто увагу в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.12.2011 р.
В матеріалах справи містяться накладні : №18/10 від 18.10.2006 р., №14/02 від 14.02.2007 р. та №19/03 від 19.03.2007 р. та довідка від 22.04.2010 р. суб»єкта господарювання ОСОБА_2, згідно з якими оплачений позивачем товар є в наявності на складі, проте доказів повідомлення відповідача про можливість прийняття товару у визначеному позивачем місці, матеріали справи не містять.
Передумовою відшкодування збитків на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України є відмова кредитора від прийняття простроченого виконання.
З врахуванням висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд прийшов до переконання про відсутність в спірних правовідносинах прострочення продавця товару -суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
Відтак позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають із-за недоведеності та перебігу річного строку позовної давності, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Посилання позивача на положення ст. 625 ЦК України за вимогами про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не стосується характеру спірних правовідносин, тому що умовами договору №17/09/06 від 26.09.2006 р. продавець зобов»язаний поставити товар покупцю і не передбачено виконання ОСОБА_2 грошового зобов»язання на користь ОСОБА_1
Відповідно до задоволеної частини позовних вимог пропорційний розмір судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, який підлягає відшкодуванню на користь позивача, складає 513,50 грн. та 40,80 грн. відповідно.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 525,526, 530, 611, 612, 625, 626, 655 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 51350 грн. та у відшкодування витрат зі сплати судового збору 513,50 грн., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 40,80 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя: