Дата документу 03.05.2012

Справа №212/5056/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого -судді Короля О.П.

при секретарі Стаховій Г.О.

розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на ? частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на ? частину квартири.

В позовній заяві зазначено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є подружжям, шлюб був зареєстрований 18.11.1977 року у сільській раді с. Котюжинці Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 15.

На підставі ордеру № 196/76 на жиле приміщення, виданого на ім'я дружини ОСОБА_2 11.06.1987 року згідно рішення виконкому міської ради народних депутатів м. Вінниці від 04.06.1987 року за №198 сім'ї складом з 3-х осіб (позивач, відповідач та син ОСОБА_4) було надано право на зайняття 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1. Після отримання ордеру сім'я відразу заселилась в квартиру і прописалась в ній. Із-спільних коштів подружжя була повністю виплачена вартість даної кооперативної квартири і згідно рішення виконкому Вінницької міської ради від 27.04.2009 року за №846 на ім'я відповідача було видане свідоцтво про право приватної власності на кооперативну квартиру, на підставі якого за ОСОБА_2 18.05.2009 року в БТІ під реєстровим № 27300253 дана квартира була зареєстрована на праві власності.

В даній квартирі сторони проживають і зареєстровані з моменту її отримання до даного часу та ніколи не приймали спільного рішення про відчуження квартири, це єдине житло подружжя, іншого житла не мають.

08.02.2012 року позивач випадково дізнався від знайомого свого сина, що дружина ОСОБА_2 продала дану квартиру. При перевірці отриманої інформації, було з'ясовано, що дружина, маючи на руках два паспорта, і використавши паспорт, у якому були хибні дані щодо шлюбу дійсно провела відчуження квартири без згоди та відому позивача.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності, позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 надала заяву щодо розгляду справи за її відсутності, позов визнала.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є подружжям, шлюб зареєстрований 18.11.1977 року у сільській раді с. Котюжинці Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 15.

Сторони проживають однією сім'єю, мають спільний бюджет. Сім'я складається з двох осіб, оскільки діти вже дорослі та живуть самостійно.

На підставі ордеру №196/76 на жиле приміщення, виданого на ім'я дружини ОСОБА_2 11.06.1987 року згідно рішення виконкому міської Ради народних депутатів м. Вінниці від 04.06.1987 року за №198, сім'ї складом з 3-х осіб (позивач, відповідач та син ОСОБА_4) було надано право на зайняття 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1. Після отримання ордеру сім'я відразу заселилась в квартиру і прописалась в ній. Із-спільних коштів подружжя була повністю виплачена вартість даної кооперативної квартири і згідно рішення виконкому Вінницької міської ради від 27.04.2009 року за №846 на ім'я відповідача було видане свідоцтво про право приватної власності на кооперативну квартиру, на підставі якого за ОСОБА_2 18.05.2009 року в БТІ під реєстровим № 27300253 дана квартира була зареєстрована на праві власності.

Хоча правовстановлюючі документи на квартиру оформлені на ім'я дружини позивача, ця квартира відповідно до ст. 61 СК України, є об'єктом спільної власності подружжя, та відповідно до ст. 70 СК України частки подружжя у спільній сумісній власності на квартиру є рівними, тобто кожному із подружжя належить по ? ідеальній частці квартири.

В даній квартирі позивач та відповідач ОСОБА_2 проживають і зареєстровані з моменту її отримання до даного часу. Подружжя не приймало спільного рішення про відчуження квартири, це їх єдине житло.

08.02.2012 року позивач випадково дізнався від знайомого свого сина, що дружина ОСОБА_2 продала дану квартиру. Ним було з'ясовано, що дружина, маючи на руках два паспорта, і використавши паспорт, у якому були хибні відомості щодо перебування в шлюбі здійснила відчуження квартири без згоди та відома позивача.

10.02.2012 року позивач подав заяву по даному факту в прокуратуру міста Вінниці і в даний час порушена кримінальна справа за ст. 190 КК України, що підтверджується листом УМВС України у Вінницькій області від 29.02.2012 року за вих. №3/1152.

Від слідчого позивач дізнався, що дружина ОСОБА_2 продала квартиру відповідачу ОСОБА_3, про що між ними був укладений договір купівлі-продажу-квартири, посвідчений 20.11.2009 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №3188, який до цього часу не зареєстрований в КП «Вінницьке міське БТІ». Також ОСОБА_3 на час укладення договору було відомо про права позивача на дану квартиру, натомість він уклав цей договір без згоди та відома ОСОБА_1

Положеннями ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Аналогічне положення міститься в ст. 369 ЦК України. Позивач не надавав згоди на відчуження квартири, і не знав про наміри дружини її продати.

Всупереч вимогам ст. 41 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним, та ст. 321 ЦК України, яка передбачає непорушність права власності, відповідачі, укладаючи оскаржуваний договір щодо спірної квартири, порушили майнові права позивача, протиправно позбавивши його права власності на ? подружню частку в цій квартирі.

Згідно ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути судом визнаний недійсним в разі відсутності у співвласника необхідних повноважень.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 369 ЦК України, ст. ст. 61, 70 СК України, ст.ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 20.11.2009 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим №3188, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Поновити сторони у попереднє становище щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1, застосувавши двосторонню реституцію.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: