ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.02.2006  по справі №9/106 було залишено без розгляду заяву трудового колективу агропромислового підприємства «Дар»(далі по тексту –трудовий колектив) про визнання банкрутом агропромислового підприємства «Дар»та припинено провадження у справі за заявою Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту –Лохвицька МДПІ) і Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі (далі по тексту –УПФУ в Лохвицькому районі).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, трудовий колектив, Лохвицька МДПІ та УПФУ в Лохвицькому районі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати зазначену ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.04.2006 апеляційну скаргу трудового колективу, Лохвицької МДПІ та УПФУ в Лохвицькому районі залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, трудовий колектив, Лохвицька МДПІ та УПФУ в Лохвицькому районі звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просили ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.04.2006 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області, аргументуючи порушенням норм матеріального права, а саме: ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників учасників провадження, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частин 2, 3, 6  та 12 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі “Закону”) :

-          неплатоспроможність це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

-          боржник це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами у тому числі зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

-          кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів);

-          представник працівників боржника –особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менше як три чверті від штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.

    За приписами частини 9 статті 7 Закону кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги.

Згідно з частинами 4, 11 статті 11 Закону в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника; за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій зазначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство та визначається хід провадження по веденню справи про банкрутство шляхом визначення дат проведення найважливіших судових процедур у банкрутстві. Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього закону.

Відповідно до частини 5 статті 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що чинне законодавство про банкрутство не містить спеціальних приписів про можливість представництва фізичних осіб при порушенні провадження у справі представником працівників боржника . Відтак, слід керуватись загальною нормою про представництво фізичних осіб в господарському процесі, визначеною статтею 28 ГПК України. У випадку необґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство, суд в підготовчому засіданні припиняє провадження у справі, мотивуючи тим, що справа не підлягає розгляду в судах України, як така, що порушена безпідставно (п.1 ст.80 ГПК України).

       Як встановлено місцевим та апеляційним судами, кредиторами Лохвицькою міжрайонною державною податковою інспекцією, Управлінням Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі та трудовим колективом агропромислового підприємства «Дар»в особі уповноваженого представника Овраменко Г.М. подано об’єднану заяву про порушення справи про банкрутство Агропромислового підприємства «Дар». Від імені трудового колективу заява підписана представником Овраменком Г.М. Судами було встановлено розмір грошових вимог ініціюючих кредиторів : Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції та Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі –97 317грн., що на момент порушення провадження у справі та її розгляду в підготовчому судовому засіданні становив менше встановленого законодавством про банкрутство мінімуму 99600грн. для порушення провадження у справі (Згідно Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005рік” мінімальна заробітна плата на  момент порушення провадження у справі складала 332грн.).

Грошові вимоги інших кредиторів (членів трудового колективу) по заборгованій заробітній платі  на суму 32076, 52грн. не були персоніфіковані прізвищами фізичних осіб-кредиторів, заява від їхнього імені підписана представником трудового колективу Овраменком Г.М., без відповідних доручень в порядку ст. 28 ГПК України.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли правильних висновків, про те, що від імені фізичних осіб-працівників трудового колективу заява підписана неуповноваженою особою та про відсутність визначеного чинним законодавством мінімуму заборгованості для порушення провадження у справі. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами обґрунтовано залишено без розгляду заяву трудового колективу та припинено провадження у справі, а доводи касаторів на ґрунтуються на чинному законодавстві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі, трудового колективу агропромислового підприємства «Дар»в особі уповноваженого представника Оврамено Г.М. залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

07.04.2006 та ухвалу господарського суду Полтавської області від       02.02.2006 залишити без змін.  

Головуючий                                                                                      Б. Поляков

Судді                                                                                                       Л. Катеринчук

                      Н. Ткаченко