Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 ц -3179 / 12 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.

Суддя-доповідач: Денисенко Т. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Денисенко Т.С.,

Коваленко А.І.,

при секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від «26»квітня 2012 р. за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький сталепрокатний завод" про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод" про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.

В позовній заяві зазначав, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з січня 1966 року по квітень 2000 року, остання професія до отримання професійного захворювання була вальцівник холодного прокату. Загальний стаж становить 34 роки, за цією професією -19 років 5 місяців. Він отримав професійне захворювання, внаслідок якого втратив 60% працездатності. Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання, це захворювання виникло у нього внаслідок недосконалого технологічного процесу, протягом 19 років працював в умовах перевищення концентрації пилу та алюмінію. Вважає, що такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду, оскільки пережиті ним події, пов'язані з професійним захворюванням, викликали погіршення стану загального самопочуття й примусили до часткової зміни звичайного устрою і способу життя. Моральну шкоду він оцінює в 123609 грн. 60 коп., яку просив стягнути з відповідача на його користь..

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом, ОСОБА_3 працював у Відкритому акціонерному товаристві „Запорізький сталепрокатний завод" з січня 1966 року по квітень 2000 року, остання професія до отримання професійного захворювання була вальцівник холодного прокату.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із відсутності вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, оскільки позивач був обізнаний про те, що працював на посаді зі шкідливими умовами праці і в якості відшкодування отримував підвищену зарплату, мав пільги, передбачені законом. У 1992 та 1993 роках не було встановлено порушень відповідачем екологічних вимог.

Проте, такий висновок не відповідає обставинам справи та закону.

З акту розслідування хронічної професійної хвороби (отруєння) від 16 серпня 1994 року вбачається, що комісією ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод" було встановлено, що ОСОБА_3, працював вальцівником холодного прокату протягом 19 років в умовах перевищення концентрації пилу та алюмінію та отримав професійне захворювання - хронічна токсична енцефалопатія 2-3 ст. (а.с. 4,5)

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у заподіяні матеріальної шкоди відповідачі, необґрунтовані та спростовані зазначеним актом про встановлення професійного захворювання у зв'язку з роботою у шкідливих умовах праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У зв'язку з цим професійним захворюванням 22 червня 2000 року позивачу була встановлена втрата 50% професійної працездатності, а при повторному огляді 10 липня 2009 року встановлена втрата 60% професійної працездатності, що підтверджено актами огляду МСЕК НОМЕР_2 від 22.06.2000 р. та НОМЕР_1 від 10.07.2009 р. (а.с. 6,7)

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Однак, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності" у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам та членам їхніх сімей.

Крім того, із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключена ч. 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-V "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

Згідно з інформацією Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Запорізької області від 14.06.2012 р. №06/794, наданої апеляційному суду, особова справа щодо страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням ОСОБА_3, була передана до відділення виконавчої дирекції Фонду ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод" 08.11.2001 року для продовження раніше призначеної страхової виплати. В період з 08.11.2001 року по теперішній час моральна (немайнова) шкода відділенням ОСОБА_3 не виплачувалася.

Внаслідок професійного захворювання позивач змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, відчуває фізичну біль, не може вести активний спосіб життя, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання. Виконання робіт позивачем у небезпечних здоров'я умовах і втрата, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню -у розмірі 20000 грн. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок визначення розміру моральної шкоди, на який посилається позивач, не відповідає вимогам закону.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції на підставі п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2012 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог :

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Запорізький сталепрокатний завод" на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 (двадцяти тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: