Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 ц -3122 / 12 Головуючий у 1 інстанції: Іжевська Н.Г.

Суддя-доповідач: Денисенко Т. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Денисенко Т.С.,

Коваленко А.І.,

при секретарі: Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «06»вересня 2011 р. за позовом Запорізької міської ради в особі комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків" до ОСОБА_7 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року Запорізька міська рада в особі КП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В позовній заяви зазначено, що у кімнаті 17/6 гуртожитку по АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_4. ОСОБА_6, ОСОБА_5. Наймачем даної кімнати був ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Відповідачка проживала в даній кімнаті як член сім'ї без реєстрації. Після смерті наймача діти виїхали з відповідачкою в м. Мелітополь, але діти зареєстровані у вказаній кімнаті. Діти на обліку органу опіки та піклування Шевченківського району м. Запоріжжя не перебувають, з 2008 року в даній кімнаті ані відповідачка, ані діти не проживають, будь-яке майно відсутнє. З цих підстав просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею у кімнаті 17/6 по АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2011 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_7 зняти з реєстрації своїх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1. У випадку невиконання даного обов'язку ОСОБА_7, зобов'язати сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстрації вказаних осіб.

У квітні 2012 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 29012 року відмовлено у задоволенні заяви про скасування та перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3, заперечення представника позивача ОСОБА_9, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом, у кімнаті 17/6 (раніше № 131,132) гуртожитку по АДРЕСА_1, зареєстровані неповнолітні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Наймачем даної кімнати був їх батько ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. Після його смерті мати ОСОБА_7 забрала дітей до себе в м. Мелітополь.

Задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_7 зняти з реєстрації своїх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1 та у випадку невиконання даного обов'язку ОСОБА_7, зобов'язання сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстрації вказаних осіб, суд виходив із того, що місцем проживання дітей є місце проживання їхніх батьків, у даному випадку -матері.

Такий висновок суду не відповідає вимогам закону.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Зокрема, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як убачається із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.

Отже, виходячи з того, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Тому, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з цим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою та про оголошення фізичної особи померлою.

Задовольняючи вимоги про зняття дітей з реєстраційного обліку, суд першої інстанції не дав правової оцінки заявленої позивачем вимоги про визнання неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_6 та малолітньої ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірною жилою площею на підставі ст. 71 ЖК України.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Апеляційним судом установлено, що у 2005 році ОСОБА_4, який працював на заводі «Іскра», були надані кімнати № 131,132(одна із яких на тепер має АДРЕСА_1, на сім'ю із чотирьох чоловік -на нього та його дітей. До цього від мешкав та був зареєстрованим в кім. 109. Зазначені обставини підтверджені копією поквартирної картки (а.с.7) та копією паспорта ОСОБА_4

З рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2006 року вбачається, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_10 було визначено місце проживання дітей з батьком (а.с. 86).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 помер.

Факт проживання відповідача та неповнолітніх дітей у спірному приміщенні та факт офіційної реєстрації позивачем не оспорюється.

Ці факти давали підстави, щоб спірне приміщення вважати їх житлом у сенсі ст. 8, 20, 27 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Для забезпечення захисту прав і інтересів дитини та упередження виникнення такого соціального становища дитини як бездомність статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що держава забезпечує право дитини на житло.

Після смерті ОСОБА_8 дітей з зазначеного жилого приміщення забрала мати.

Проте, вона не виконувала покладених на нею законом по вихованню, утриманню дітей, тому діти були влаштовані в КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 1-11 ступенів» Запорізької обласної ради та 08 грудня 2011 року вона позбавлена батьківських прав по відношенню до дітей неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, (а.с. 87, 100,101).

Відповідно до ст. 30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Згідно зі ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

З огляду на зазначене, підстави для зняття з реєстрації неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та визнання такими, що втратили право користування спірною житловою площею на підставі ст. 71 ЦК України відсутні, оскільки вони були відсутніми в зазначеному приміщенні понад 6 місяців з поважних причин.

Тому, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішенні про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2011 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: