УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 2-2148/11Головуючий суду першої інстанції:Кузнєцова Л.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.

"18" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБелинчук Т.Г.

СуддівІсаєва Г.А. Підлісної І.А.

При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПрАТ «УПСК») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» Дробот Т.Л. на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 23 березня 2012 року, -

В с т а н о в и л а :

29 вересня 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «УПСК» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала в АТ «УПСК» на посаді директора Джанкойського відділення з 17 березня 2008 року до 06 січня 2009 року. Наказом № 01 від 12 січня 2009 року її було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КзПП України з 06.01.2011 року. При прийомі на роботу їй було встановлений посадовий оклад в сумі 2800 грн. Вважаючи, що відповідач при її звільненні не повністю нарахував та виплатив суми, які належали їй при звільненні, вона зверталася із позовом до суду та рішенням Джанкойского міськрайонного суду АР Крим від 27 квітня 2011 року її позов задоволено частково, стягнуто з АТ «УПСК» на її користь заробітну плату та суми, що належить їй виплатити при звільненні в сумі 8749 грн. 50 коп., в решті позов них вимог відмовлено. Судове рішення виконано 23 вересня 2011 року шляхом перерахована відповідачем на її особовий банківський рахунок 8749 грн 50 коп. Посилаючись на те, що вина відповідача АТ «УПСК» в невиплаті їй суми, що належало виплатити при звільненні - 8749 грн. 50 коп., встановлена рішенням суду від 27 квітня 2011 року, яке набра ло законної сили, позивачка просила суд стягнути з відповідача її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 13 січня 2009 року по 23 вересня 2011 року в сумі 89597 грн. 76 коп., виходячи з розміру посадового окладу 2800 грн. та часу затримки 32 місяці( 672 дня).

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 23 березня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнено з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_6 81896 грн. 54 коп. В задоволені решти позову відмовлено. Стягнено з ПрАТ «УПСК» судовий збір в дохід держави в розмірі 818 грн. 96 коп.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «УПСК» Дробот Т.Л. ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що позивачка працювала в АТ «УПСК» на посаді директора Джанкойського відділення з 17 березня 2008 року до 06 січня 2009 року та була звільнена за Наказом № 01 від 12 січня 2009 року. Апелянт вказує, що у день звільнення позивачки, а саме 06 січня 2009 року, АТ «УПСК» не мало можливості здійснити повний розрахунок, оскільки позивачка не була присутня на роботі. Також зазначає, що вона не підтвердила доказами факт усних звернень до відповідача відразу після звільнення з вимогою про проведення з нею розрахунку. Таким чином, апелянт вважає, що застосування до ПрАТ «УПСК» відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України є безпідставними. На підставі викладеного, просить суд задовольнити його апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того що позовні вимоги про стягнення відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні є законними та обґрунтованими. В основну розрахунку суд першої інстанції поклав середньомісячний заробіток - 2800 грн. та середньоденний заробіток 133 грн. 33 коп. Враховуючи часткове задоволення позову щодо стягнення заборгованості по заробітної платі, суд першої інстанції визначив розмір відшкодування за час затримки розрахунку пропорційно до задоволеної частині позовних вимог у сумі 81896 грн. 54 коп., при цьому суд також врахував інші конкретні обставини по справі - намагання в досудовому порядку вирішити питання виплати належних при звільненні сум, своєчасно звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати - 04.03.2009 року, тривалий час невиконання відповідачем рішення суду від 27.04.2011 року .

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючі на посаді директора Джанкойського відділення Цен трального Кримського управління АТ «УПСК», та була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 06.01.2011 року, відповідно до наказу № 01 від 12.01.2009 року ( а.с. 9).

Оскільки остаточній розрахунок при звільненні проведено не було позивачка 04.03.2009 року звернулася до суду з позовом про стягнення заробітної плати та сум, що належать робітнику при звільненні у розмірі 9615 грн. Рішенням Джанкойского міськрайонного суду АР Крим від 27 квітня 2011 року її позов задоволено частково, стягнуто з АТ «УПСК» на її користь заробітну плату та суми, що належить робітнику при звільненні в розмірі 8749 грн. 50 коп., в решті позов них вимог відмовлено (а.с. 10-11). Вказане рішення набуло чинності 11.05.2011 року (а.с. 11), проте виконано 23.09.2011 року, про що свідчить платіжне доручення № 819 від 23.09.2011 року ( а.с.12).

У зв'язку з наведеним встановлено, що між сторонами мав місце спір стосовно розмірі належних звільненому працівникові сум, та позивачем доведено суму заборгованості у розмірі 8749 грн. 50 коп., що складає 91% від суми позову 9615 грн. ( 100%) ( 8749,5х100%: 9615=91%), яка стягнута за судовим рішенням від 27 квітня 2011 року.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноваженим ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», які мають для суду характер правового звичаю і підлягає застосуванню через статтю 7 ЦК України, убачається, що у разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникнення спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволені позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахування спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин.

Установивши, що спір між сторонами виник про розмір належних звільненому працівникові сум, позов задоволено частково, тому згідно зі статтею 117 КЗпП України розмір відшкодування за час затримки розрахунку слід визначати з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Сума заборгованості яка, стягнута за судовим рішенням складає 8749 грн. 50 коп., середня заробітна плата складає 2800 грн., тому заборгованість більше ніж у 3 рази перевищує розмір середньої заробітної плати, враховуючи наведене колегія суддів вважає, що заборгованість є істотною порівняно із середнім заробітком (8749,5:2800=3,2.), крім того вказана заборгованість була виплачена позивачеві через 2 роки та 8 місяців після звільнення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що стягнута судовим рішення заборгованість у розмірі 8749 грн. 50 коп., виникла у зв'язку з недоплатою за серпень 2008 року у розмірі 1120 грн., за вересень 2008 року у розмірі 1120 грн., за жовтень 2008 року - 876 грн. 96 коп., листопад 2008 року -1960 грн., грудень 2008 року -2689 грн. 19 коп., січень 2009 року - 129 грн. 08 коп., тобто недоплата заробітної плати мала місце за 6 місяців, вказане встановлено судовим рішенням від 27.04.2011 року, яке набуло чинності ( а.с. 10-11).

Крім того суд першої інстанції, також врахував що рішення суду про стягнення заборгованості не виконувалося відповідачем на протязі більше 4 місяців, після набрання рішенням законної сили.

Представник відповідача пояснив колегії суддів, що вони не оспорюють розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 2800 грн.

Стягуючи розмір відшкодування за час затримки розрахунку, суд першої інстанції зазначив, що усього заборгованість мала місце 657 днів у зв'язку з чим розмір відшкодування повинен складати 89977 грн. 75 коп. ( 133,33 грн. (середньоденна заробітна плата) х 657 днів = 89977 грн. 75 коп.) Проте оскільки позов про стягнення заборгованості задоволено частково і складає 91% від суми позову, то розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні визначено пропорційно у сумі 81896 грн. 54 коп., що також складає 91% від суми позову (81890, 54х100%:89597,76=91%).

Відповідно до положень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», передбачено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволені грошових та інших майнових вимог.

Мотивувальна частина оскаржуваного рішення має розрахунки, щодо визначення розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, які є обґрунтованими, перевірені як у ході розгляду справи у суді першої та і апеляційної інстанцій, що в повної мірі відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, що у останній день - 06.01.2009 року, позивачка не працювала а, тому з нею не можливо було провести розрахунок при звільнені, колегія суддів вважає безпідставними. Позивачка звільнена за наказом № 01 від 12.01.2009 року з 06.01.2009 року. 12.01.2009 року вона пред'явила відповідачу листок непрацездатності, про що зазначає апелянт у своєї скарзі, таким чином 12.01.2009 року вона була за місцем роботи, крім того у позовних вимогах позивачка просила стягнути відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з 13.01.2009 року по 23.09.2011 року.

Посилання апелянта, на постанова Центрального райсуду м. Сімферополя від 20.05.2009 року про закриття провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_8 (начальник Кримського управління АТ «Українська пожежна-страхова компанія) за ст. 41 КУпАП у зв'язку з відсутність складу адміністративного правопорушення, правового значення не має, оскільки рішенням суду від 27.04.2011 року встановлена заборгованість по заробітної платі відповідача перед позивачем у розмірі 8749 грн. 50 коп. та рішення суду набуло чинності.

Оспорюючи розрахунок стягнення відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, апелянт наводить свій розрахунок, якій він визначає з розміру щомісячної недоплати заробітної плати у сумі 1120 грн.(вважає, що сума відшкодування склала би 35997 грн. 75 коп.), а не з розміру середньої заробітної плати у сумі 2800 грн., як це передбачено положеннями статті 117 КЗпП України. У зв'язку з наведеним колегія суддів не приймає до уваги розрахунок апелянта, оскільки він ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права, а саме статті 117 КЗпП України та пунктів 2, 3 Порядку обчислення середнього заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Крім того розрахунок стягнення, якій суд першої інстанції поклав в основу рішення суду, був перевірений колегією суддів, про що вищезазначено, та колегія суддів погодилася з ним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих особами в порядку правил ЦПК України.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Дробот Т.Л. відхилити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 23 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.